Возвращение колдуна - Король и Шут

Стал колдун одержим вдруг злом,

Чтобы спасти душу его,

Решили мы всем селом

С ним сотворить кое-чего...

Помню ярость безумных глаз

Он не скрывал злобу свою

Он всех ненавидел нас:

"Да я вернусь, слово даю!"

Он до конца довел свою жуткую роль

Смеялся в огне, не чувствуя боль

Людей подчинял панический страх

Даже когда и ветер унес его прах,

И развеял по просторам.

Первой жертвой священник был -

Я обо всем летопись вел.

Ветер его убил,

А если точнее, до смерти довел!

И каждый год отныне, в этот же день

Мы находили мертвых людей.

Возможно, в черном списке был и я,

Но почему-то ветер не трогал меня

И не выпускал из дома.

Я помню тот момент, когда из огня

Яростный взгляд пал на меня

И я искал спасенье в крепком вине

От историй, что ветер рассказывал мне

"Я буду жить", - кричал он - "Вечно!

Вечно, будешь писать ты про меня

Ты будешь мне служить вечно, вечно!

Как не ушел я от огня!

И не скроешься от ветра"...

Став чаклун одержимий раптом злом,

Щоб урятувати душу його,

Вирішили ми всім селом

З ним створити щось...

Пам'ятаю лють шалених очей

Він не приховував злості своєї

Він усіх нас ненавидів:

"Та я повернуся, слово даю!"

Він до кінця довів свою моторошну роль

Сміявся у вогні, не відчуваючи біль

Людей підпорядковував панічний страх

Навіть коли і вітер забрав його порох,

І розвіяв просторами.

Першою жертвою священик був

Я про все літопис вів.

Вітер його вбив,

А якщо точніше, довів до смерті!

І щороку відтепер, цього ж дня

Ми знаходили мертвих людей.

Можливо, у чорному списку був і я,

Але чомусь вітер не чіпав мене

І не випускав із дому.

Я пам'ятаю той момент, коли з вогню

Лютий погляд упав на мене

І я шукав порятунок у міцному вині

Від історій, що вітер розповідав мені

"Я житиму", - кричав він - "Вічно!

Вічно, писатимеш ти про мене

Ти будеш мені служити вічно, вічно!

Як не втік я від вогню!

І не сховаєшся від вітру"...