Верная жена - Король и Шут

Дождливой ночью парень, выбравшись из леса

Вдруг одинокую избушку увидал.

"Надеюсь, там мне до утра найдется место,

Я страшно голоден и очень уж устал".

Старуха дряхлая скитальцу дверь открыла,

Пустила в дом и не спросила ничего.

Переодела, очень сытно накормила,

Постель на печке разложила для него.

Только парень глаза сомкнул,

Как из подвала раздался стон.

"Скажи мне бабушка, что за шум?"

-

Вдруг обратился к старухе он.

А она в ответ:

"Там мой покойный дед,

Там дух его живет

И по ночам орет,

Э-э-эй - он был злодей,

Э-э-эй - он бил людей,

Э-э-эй - он получил сполна".

"Не могу я больше слушать, бабка, этот жуткий стон.

Я пойду и прогоню его, да кто бы ни был он!!!"

Только парень в подвал залез -

За ним старуха закрыла дверь:

"Ого, нашелся какой храбрец,

А ну-ка, дед, принимай гостей.

Сколько вас таких, ходит по лесам,

Каждый норовит нос сунуть в мой подвал".

Э-э-эй - проходит миг,

Э-э-эй - силен старик

Э-э-эй - сам виноват.

И раздался крик предсмертный и зачавкал страшный дед,

А старуха подошла к окну и выключила свет.

Хоть сама его сгубила и на муки обрекла,

Но пусть знают, что жена ему по-прежнему верна.

Верна.

Верна!

Дощової ночі хлопець, вибравшись із лісу

Раптом самотню хатинку побачив.

"Сподіваюся, там мені до ранку знайдеться місце,

Я страшенно голодний і дуже втомився”.

Стара старенька скитальцю двері відчинила,

Пустила в будинок і нічого не спитала.

Переодягла, дуже ситно нагодувала,

Ліжко на печі розклало для нього.

Тільки хлопець очі зімкнув,

Як із підвалу пролунав стогін.

"Скажи мені бабуся, що за шум?"

-

Раптом він звернувся до старої.

А вона у відповідь:

"Там мій покійний дід,

Там його дух живе

І ночами репетує,

Е-е-ей - він був лиходій,

Е-е-ей - він бив людей,

Е-е-ей - він отримав сповна.

"Не можу я більше слухати, бабко, цей страшний стогін.

Я піду і прожену його, та хто б не був він!

Тільки хлопець у підвал заліз.

За ним стара зачинила двері:

"Ого, знайшовся якийсь сміливець,

Ану, діду, приймай гостей.

Скільки вас таких, ходить лісами,

Кожен норовить носа сунути в мій підвал.

Е-е-ей - проходить мить,

Е-е-ей - сильний старий

Е-е-ей – сам винен.

І пролунав крик передсмертний і зачавкав страшний дід,

А стара підійшла до вікна і вимкнула світло.

Хоч сама його згубила і на муки прирекла,

Але нехай знають, що дружина йому, як і раніше, вірна.

Вірна.

Вірна!