В доме суета - Король и Шут

Очнулся в тёмном подземелье он.

За дверью вдруг послышались шаги.

Я знаю точно — это всего лишь страшный сон!

О, ангел мой, ты мне проснуться помоги!

В до — ме су — е — та, горько плачет сест-ра:

Как же, лю — ди, быть?

Брата не разбу-дить!

В дверном проёме человек стоял,

Зловещим голосом он произнёс:

«Ты потерял себя, ты слишком долго, парень, спал,

Забыв о том, что в мире много слёз…»

В доме суета, горько плачет сестра:

Как же, люди, быть?

Брата не разбудить!

«Отныне, парень, ты душе своей — изменник!»

Сказал тюремщик и ушёл во тьму.

И закричал что было мочи бедный пленник,

Но даже эхо не ответило ему…

В доме суета, горько плачет сестра:

Как же, люди, быть?

Брата не разбудить!

В доме суета, горько плачет сестра:

Как же, лю-ди, быть?

Бра-та не разбудить!

Прокинувся у темному підземеллі він.

За дверима раптом почулися кроки.

Я знаю точно це всього лише страшний сон!

О, янгол мій, ти мені прокинутися допоможи!

В до — ме су — е — та, гірко плаче сестра:

Як же, люди, бути?

Брата не розбудити!

У дверному отворі людина стояла,

Зловісним голосом він сказав:

«Ти втратив себе, ти надто довго, хлопець, спав,

Забувши про те, що в світі багато сліз...»

У будинку суєта, гірко плаче сестра:

Як же, люди, бути?

Брата не розбудити!

«Відтепер, хлопче, ти душі своєї — зрадник!»

Сказав тюремник і пішов у темряву.

І закричав що було сечі бідний бранець,

Але навіть луна не відповіла йому…

У будинку суєта, гірко плаче сестра:

Як же, люди, бути?

Брата не розбудити!

У будинку суєта, гірко плаче сестра:

Як же, люди, бути?

Брата не розбудити!