Тень 6. Фред - Король и Шут

Чистил Фред колодец свой,

И под мутною водой

В платье девичьем скелет

Обнаружил Фред.

И зачем-то, вот вопрос,

В дом к себе его отнёс.

Утром беды начались —

Ноги отнялись.

Бедный Фред от горя

Помешался вскоре,

Стал свою находку

Называть судьбою.

— Быть хочу всегда с тобой!

Представлять тебя живой,

Неземную красоту

Вижу пред собой я, как в бреду.

Помер с голоду бы Фред,

Если б не его сосед,

Приносить ему еду

Посылал жену.

А жена и говорит;

— «Пред скелетом Фред сидит,

С ним общается, дурной,

Будто он живой.

А потом и вовсе

Спрятал эти кости,

Чтоб я не глядела,

Вот такое дело!"

— Живы будем, не помрём,

Славно смотримся вдвоём

Неземную красоту

Вижу пред собой я, как в бреду.

От любви безумной,

Каждой ночью лунной

Мёртвая вставала,

Плотью обрастала.

— Быть хочу всегда с тобой!

Представлять тебя живой,

Верь мне, верь мне, верь мне, верь!

Стоит твоя жизнь моих потерь!

Чистив Фред колодязь свій,

І під каламутною водою

У сукні дівчачому скелет

Виявив Фред.

І навіщо-то, ось питання,

Вдома до себе його відніс.

Вранці лиха почалися—

Ноги відняли.

Бідний Фред від горя

Збожеволів незабаром,

Став свою знахідку

Називати долею.

— Бути завжди хочу з тобою!

Уявляти тебе живою,

Неземну красу

Бачу перед собою я, як у марення.

Помер з голоду би Фред,

Якщо б не його сусід,

Приносити йому їжу

Посилав дружину.

А дружина і говорить;

— Перед скелетом Фред сидить,

З ним спілкується, поганий,

Наче він живий.

А потім і зовсім

Сховав ці кістки,

Щоб я не дивилася,

Ось така справа!"

—Живі будемо, не помремо,

Добре дивимось удвох

Неземну красу

Бачу перед собою я, як у марення.

Від любові божевільної,

Щоночі місячної

Мертва вставала,

Плотою обростала.

— Бути завжди хочу з тобою!

Уявляти тебе живою,

Вір мені, вір мені, вір мені, вір!

Стоїть твоє життя моїх втрат!