Тень 4. В Париж – домой - Король и Шут

Себе шепну:

«Признайтесь, граф,

В том, что ваш друг

В ту ночь был прав.

Когда вдыхая

Табачный дым

Сказал, что знал

Вас, граф, другим».

Право, друг мой, что тут скажешь,

Правды я от вас не утаю,

Всё как-то странно…

Сердцу, друг мой, не прикажешь

Сам себя порой не узнаю,

Я не узнаю.

Снова волки воют на луну

В возвращенье верю, как в мечту.

Опять в шатёр

Глядит луна

Налейте, друг,

Ещё вина.

Даст Бог, удастся

В чужих краях

Нам, друг, не пасть

В лихих боях.

Моё сердце накопило

Сотни признаков, что я люблю

Девушку эту…

Всё, что между нами было,

И у бездны вспомню на краю

Я не шучу.

Снова волки воют на луну

В возвращенье верю, как в мечту.

Я топлю тоску свою в вине

В этой ссылке на чужой войне.

Прорвёмся, прорвёмся, прорвёмся,

Мой друг с тобой,

Вернёмся, вернёмся, вернёмся,

В Париж домой.

Собі шепну:

«Зізнайтеся, граф,

У тому, що ваш друг

Ту ніч мав рацію.

Коли вдихаючи

Тютюновий дим

Сказав, що знав

Вас, графе, іншим».

Справді, друже мій, що тут скажеш,

Правди я від вас не утаю,

Все якось дивно.

Серцю, друже мій, не накажеш

Сам себе часом не впізнаю,

Я не дізнаюся.

Знову вовки виють на місяць

Повернення вірю, як у мрію.

Знову в шатер

Дивиться місяць

Налийте, друже,

Ще вина.

Дасть Бог, вдасться

У чужих краях

Нам, друже, не впасти

У лихих боях.

Моє серце накопичило

Сотні ознак, що я люблю

Дівчину цю…

Все, що між нами було,

І у безодні згадаю на краю

Я не шуткую.

Знову вовки виють на місяць

Повернення вірю, як у мрію.

Я палю тугу свою у вині

У цьому посиланні на чужій війні.

Прорвемося, прорвемося, прорвемося,

Мій друг з тобою,

Повернемося, повернемося, повернемося,

У Париж додому.