Свой среди чужих - Король и Шут

Как злобно сверкают глаза маньяка - он проклинает всех живых.

Но невдомёк ему, однако, что есть свой среди чужих!

Леса и просёлки, деревья да ёлки, а в посёлке воют волки.

Опять с ним кто-то хочет поиграть.

Никого вокруг, только сердца стук.

И во власти рук заточенный сук - его верный друг.

Что-то здесь не так, будто рядом враг.

Как свинец кулак.

Подруга Луна, подай верный знак!

Живых, как ни странно, в посёлке нету - знакомый почерк он узнал.

Бывал ли я здесь?

Ответ на это сам себе маньяк не дал.

Что с памятью стало?

Отказала.

Чувство снова подсказало:

Тут кто-то был, о ком он напрочь позабыл - всё позабыл!

Никого вокруг, только сердца стук.

И во власти рук заточенный сук - его верный друг.

Что-то здесь не так, будто рядом враг.

Как свинец кулак.

Подруга Луна, подай верный знак!

Но кто-то сзади, потехи ради,

По рукоятку вонзил в лопатку

Ржавый тесак - и рухнул

Замертво маньяк, не обернувшись.

Над телом согнувшись и усмехнувшись,

Воскликнул кто-то "Лиха работа!"

Мой ученик, ты плохо ремесло постиг -

Зашёл в тупик!

Никого вокруг, только сердца стук.

И во власти рук заточенный сук - его верный друг.

Что-то здесь не так, будто рядом враг.

Как свинец кулак.

Подруга Луна, подай верный знак!

Никого вокруг, только сердца стук.

И во власти рук заточенный сук - его верный друг.

Что-то здесь не так, будто рядом враг.

Как свинец кулак.

Подруга Луна, подай верный знак!

Для того, чтоб был кто-то равный мне,

Я ему открыл все тайны, и он виновен вдвойне!

Виновен вдвойне!

Ненавижу я этих маньяков!

Одолеть меня не смог

Ни один из моих учеников - моих учеников, моих учеников!

Як люто виблискують очі маніяка - він проклинає всіх живих.

Але невтямки йому, однак, що є свій серед чужих!

Ліси та путівці, дерева та ялинки, а в селищі виють вовки.

Знову хтось хоче пограти з ним.

Нікого навколо, тільки серця стукіт.

І у владі рук заточений сук – його вірний друг.

Щось тут не так, ніби поряд ворог.

Як свинець кулак.

Подруго Місяць, подай вірний знак!

Живих, як не дивно, в селищі немає - знайомий почерк він упізнав.

Чи бував я тут?

Відповідь на це сама собі маніяк не дав.

Що сталося з пам'яттю?

Відмовила.

Почуття знову підказало:

Тут хтось був, про кого він геть-чисто забув - все забув!

Нікого навколо, тільки серця стукіт.

І у владі рук заточений сук – його вірний друг.

Щось тут не так, ніби поряд ворог.

Як свинець кулак.

Подруго Місяць, подай вірний знак!

Але хтось ззаду, заради втіхи,

По ручку встромив у лопатку

Іржавий тесак - і впав

Замертво маніяк, не обернувшись.

Над тілом зігнувшись і посміхнувшись,

Вигукнув хтось "Лиха робота!"

Мій учень, ти погано ремесло збагнув -

Зайшов у глухий кут!

Нікого навколо, тільки серця стукіт.

І у владі рук заточений сук – його вірний друг.

Щось тут не так, ніби поряд ворог.

Як свинець кулак.

Подруго Місяць, подай вірний знак!

Нікого навколо, тільки серця стукіт.

І у владі рук заточений сук – його вірний друг.

Щось тут не так, ніби поряд ворог.

Як свинець кулак.

Подруго Місяць, подай вірний знак!

Для того, щоб був хтось рівний мені,

Я йому відкрив всі таємниці, і він винний удвічі!

Винен удвічі!

Ненавиджу я цих маніяків!

Подолати мене не зміг

Жоден з моїх учнів – моїх учнів, моїх учнів!