Сосиска - Король и Шут

Первым парнем я был во дворе,

Всех девчонок я знал очень близко,

Но ужасно не нравилось мне,

Что меня называли сосиской.

Я ругаться с людьми не умел

И сосискою быть не хотелось,

Я их даже, представьте, не ел,

Внешних сходств никаких не имелось.

Ну, зачем называют сосиской меня,

Мне же стыдно и очень обидно,

И от этого слова в душе плачу я,

Только внешне вам это не видно.

И с девчонкой любимой своей,

Мы расстались, увы, очень быстро,

Потому, что сказал кто-то ей:

Ты, Наташка, гуляешь с сосиской!

С горя начал я всех избегать

И шарахался я от прохожих,

И друзей мне пришлось потерять,

Стал я сам на себя непохожий.

Ну, зачем называют сосиской меня,

Мне же стыдно и очень обидно,

И от этого слова в душе плачу я,

Только внешне вам это не видно.

И, конечно, меня не со зла,

Ради шутки сосискою звали,

Но обида мне в сердце ползла,

Эти буквы меня убивали

Разум мой погрузился во тьму,

В сумасшедшего я превратился

Стал я ночью вопить на луну,

И зачем я на свет появился?

Ну, зачем называют сосиской меня,

Мне же стыдно и очень обидно,

И от этого слова в душе плачу я,

Только внешне вам это не видно.

Першим хлопцем я був у дворі,

Всіх дівчат я знав дуже близько,

Але жахливо не подобалося мені,

Що мене називали сосиською.

Я лаятися з людьми не вмів

І сосискою бути не хотілося,

Я их навіть, уявіть, не їв,

Зовнішніх подібностей ніяких не було.

Ну, навіщо називають сосискою мене,

Мені вже соромно і дуже прикро,

І від цього слова в душі плачу я,

Тільки зовні вам це не видно.

І з дівчинкою коханою своєю,

Ми розлучилися, на жаль, дуже швидко,

Бо хтось сказав їй:

Ти, Наташко, гуляєш із сосискою!

З горя почав я всіх уникати

І шарався я від перехожих,

І друзів мені довелося втратити,

Став я сам на себе несхожий.

Ну, навіщо називають сосискою мене,

Мені вже соромно і дуже прикро,

І від цього слова в душі плачу я,

Тільки зовні вам це не видно.

І, звичайно, мене не зі зла,

Заради жарту сосискою звали,

Але образа мені в серці повзла,

Ці літери мене вбивали

Розум мій поринув у темряву,

На божевільного я перетворився

Став я вночі волати на місяць,

І навіщо я на світ з'явився?

Ну, навіщо називають сосискою мене,

Мені вже соромно і дуже прикро,

І від цього слова в душі плачу я,

Тільки зовні вам це не видно.