Садовник - Король и Шут

Целый вечер нет покоя парню от его сестёр:

«Ты сходи, — говорят, — ночной порою за цветами в сад чужой.

Тот садовник, что живёт у леса,

У него ведь сад такой чудесный...»

И решил парень тут:

«Ладно, в сад я пойду,

А то эти бабы доведут,

Покоя и не дадут!»

И лишь час подошёл,

Взял он нож и пошёл,

Под покровом темноты

В чужой сад, рвать цветы!

«Ты пойди, пойди, братец, в сад чужой,

Набери цветов, принеси домой.

Братец, в сад чужой, ты, пойди, пойди

И чужих цветов ты нам принеси».

Час прошёл, другой прошёл,

Брат назад все не шёл.

Сестры начали переживать —

Сколько можно брата ждать!

За окошком рассвет,

Ну а брата всё нет,

Но едва запели петухи у двери

Раздались шаги!

«Ты пойди, пойди, братец, в сад чужой,

Набери цветов, принеси домой.

Братец, в сад чужой, ты, пойди, пойди

И чужих цветов ты нам принеси».

И с улыбкой во весь рот,

В дом вошёл садовод,

Положил на стол букет цветов и сгинул,

Без лишних слов.

И открыли сёстры рты,

Посмотрев на цветы —

Голова их брата

Средь цветов лежала!

«Ты пойди, пойди, братец, в сад чужой,

Набери цветов, принеси домой.

Братец, в сад чужой, ты, пойди, пойди

И чужих цветов ты нам принеси».

Цілий вечір немає спокою хлопцеві від його сестер:

«Ти сходи, — кажуть, — нічний час за квітами в чужий сад.

Той садівник, що живе біля лісу,

Адже в нього сад такий чудовий...»

І вирішив хлопець тут:

«Добре, в сад я піду,

А то ці баби доведуть,

Спокою і не дадуть!

І лише година підійшла,

Взяв він ніж і пішов,

Під покровом темряви

У чужий сад, рвати квіти!

«Ти піди, піди, братику, в сад чужий,

Набери квітів, принеси додому.

Братку, в сад чужий, ти, піди, піди

І чужих квітів ти нам принеси.

Година минула, інша минула,

Брат назад не йшов.

Сестри почали переживати

Скільки брата можна чекати!

За віконцем світанок,

Ну а брата все нема,

Але ледь заспівали півні біля дверей

Пролунали кроки!

«Ти піди, піди, братику, в сад чужий,

Набери квітів, принеси додому.

Братку, в сад чужий, ти, піди, піди

І чужих квітів ти нам принеси.

І з усмішкою на весь рот,

У будинок увійшов садівник,

Поклав на стіл букет квітів і згинув,

Без зайвих слів.

І відкрили сестри роти,

Подивившись на квіти

Голова їхнього брата

Серед квітів лежала!

«Ти піди, піди, братику, в сад чужий,

Набери квітів, принеси додому.

Братку, в сад чужий, ти, піди, піди

І чужих квітів ти нам принеси.