С тех пор как он ушёл - Король и Шут

Он в лес уходил, и ей говорил,

Он ей с улыбкой нежно говорил:

«У окошка сиди и орешки грызи,

Меня ты к вечеру сегодня жди».

С тех пор, как он ушел,

Лет десять прошло.

Всюду парень был,

Весело он жил,

Но по дому загрустил…

«Детка, как дела?

Как ты тут жила?

Чего сидишь в молчанье у окна?

Не злись на меня, задержался я

И понял нет мне счастья без тебя».

С тех пор, как он ушел,

Лет десять прошло.

Всюду парень был,

Весело он жил,

Но по дому загрустил.

Подругу за руку взял

И страстно обнял.

С девушкой тогда

Произошла беда —

В пыль рассыпалась она!

Что с ней, что с ней?

Не верил парень глазам.

В кучку пыль сложил,

В банку положил,

И до смерти с нею жил.

Він в ліс йшов, і їй говорив,

Він з усмішкою ніжно казав:

«У  віконця сиди і горішки гризі,

Мене ти до вечіру сьогодні чекай».

З того часу, як він пішов,

Років десять минуло.

Всюди хлопець був,

Весело він жив,

Але по будинку засумував...

«Дітко, як справи?

Як ти тут жила?

Чого сидиш у молчанні біля вікна?

Не злись на мене, затримався я

І зрозумів немає мені щастя без тебе».

З того часу, як він пішов,

Років десять минуло.

Всюди хлопець був,

Весело він жив,

Але за домом засумував.

Подругу за руку взяв

І пристрасно обійняв.

З дівчиною тоді

Відбулася біда —

В пил розсипався він!

Що з нею, що з нею?

Не вірив хлопець очам.

В купку пил склав,

У банку поклав,

І до смерті з нею жив.