Песенка пьяного деда - Король и Шут

Нынче я опять проснулся у собачьей конуры,

И опять меня старуха не пустила на порог.

От обиды я чуть было, как собака, не завыл,

Кто б меня опохмелил и встать на ноги помог?

Нет уваженья к старику,

Вроде седая голова, да.

На черта завел себе жену?

Э-хе-хей.

Она всегда старухою была!

Собака морду положила на обгрызаную кость,

Посиделки с дедом старым не нужны ей здесь и даром!

Не приятель ей, как видно, пьяный бородатый гость,

От которого, к тому же, жутко веет перегаром!

Ты уж, собачка, не брани,

Я бы не стал тебе мешать,

Мне просто некуда идти,

К тому же очень трудно встать!

Нині я знову прокинувся у собачої будки,

І знову мене стара не пустила на поріг.

Від образи я трохи було, як собака, не завив,

Хто б мене опохмелив і стати на ноги допоміг?

Немає поваги до старого,

Наче сива голова, так.

На біса завів собі дружину?

Е-хе-хей.

Вона завжди старою була!

Собака морду поклав на обгризану кістку,

Посидіти з старим дідом не потрібні їй і даром!

Не приятель їй, мабуть, п'яний бородатий гість,

Від якого, до того ж, страшно віє перегаром!

Ти вже, собачка, не лай,

Я би не став тобі заважати,

Мені просто нікуди йти,

До того ж дуже важко встати!