Медведь - Король и Шут

Я жив, покуда я верю в чудо,

Но должен буду я умереть.

Мне очень грустно, что в сердце пусто,

Все мои чувства забрал медведь.

Моя судьба мне не подвластна,

Любовь моя как смерть опасна.

Погаснет день, луна проснется

И снова зверь во мне очнется.

Забрали чары души покой,

Возник вопрос: "Кто я такой?"

Мой бедный разум дошел не сразу

До странной мысли: "Я человек"

Колдун был пьяный, весьма упрямый,

Его не видеть бы, да не вовек.

Моя судьба мне не подвластна,

Любовь моя как смерть опасна.

Я был медведем, проблем не знал,

Зачем людских кровей я стал?

И оборвется тут, словно нить,

Мой дар на двух ногах ходить.

Хой!

Я живий, поки я вірю в диво,

Але мушу я померти.

Мені дуже сумно, що в серці пусто,

Усі мої почуття забрав ведмідь.

Моя доля мені не підвладна,

Любов моя як смерть небезпечна.

Погасне день, місяць прокинеться

І знову звір у мене прокинеться.

Забрали чари душі спокій,

Виникло питання: "Хто я такий?"

Мій бідний розум дійшов не відразу

До дивної думки: "Я людина"

Чаклун був п'яний, дуже впертий,

Його не бачити б, та не повік.

Моя доля мені не підвладна,

Любов моя як смерть небезпечна.

Я був ведмедем, проблем не знав,

Навіщо людської крові я став?

І обірветься тут, наче нитка,

Мій дар на двох ногах ходити.

Хой!