Королева-Ведьма - Король и Шут

В некотором королевстве жил-был король.

У этого короля была дочь волшебница.

При королевском дворе проживал поп, а у попа был сынок десяти лет и каждый день

ходил к одной старушке — грамоте учиться.

Раз случилось ему поздно вечером идти

с ученья;

проходя мимо дворца, глянул он на одно окошечко.

У того окошечка сидит

королевна, убирается: сняла с себя голову, мылом намылила, чистой водой вымыла,

волосы гребнем расчесала, заплела косу и надела потом голову на старое место.

Мальчик диву дался.

Воротился домой и стал всем рассказывать, как он королевну

без головы видел.

Вдруг расхворалась-разболелась королевская дочь, призвала отца

и стала ему наказывать:

«Если я помру, то заставьте поповского сына три ночи сряду надо мною псалтырь

читать».

Померла королевна, положили ее в гроб и вынесли в церковь.

Король призывает

попа:

«Есть у тебя сын?»

«Есть, ваше величество».

«Пусть читает над моей дочерью псалтырь три ночи сряду».

Поп воротился домой и велел сыну изготовиться.

Утром пошел попович учиться и сидит

над книгою такой скучный.

«О чем запечалился?2 — спрашивает его старушка.

«Как мне не печалиться, коли я совсем пропал?»

«Да что с тобой?

Говори толком».

«Так и так, бабушка!

Надо читать над королевною, а она ведь колдунья!»

«Я прежде тебя это ведала!

Только не бойся, вот тебе ножик;

когда придешь в церковь,

очерти около себя круг, читай псалтырь да назад не оглядывайся.

Что бы там ни было,

какие бы страсти ни представлялись — знай свое, читай да читай!

А если назад

оглянешься — совсем пропадешь!»

Вечером пришел мальчик в церковь, очертил ножом около себя круг и принялся за

У деякому королівстві жив-був король.

Цього короля була дочка чарівниця.

При королівському дворі проживав піп, а у попа був синок десяти років і щодня

ходив до однієї старенької грамоти вчитися.

Раз трапилося йому пізно ввечері йти

з навчання;

проходячи повз палац, глянув він на одне віконечко.

У того віконця сидить

королівна, забирається: зняла з себе голову, милом намилила, чистою водою вимила,

волосся гребенем розчесала, заплела косу і наділа потім голову на старе місце.

Хлопчик дивувався.

Вернувся додому і став усім розповідати, як він королівну

без голови бачив.

Раптом розболілася-розболілася королівська дочка, покликала батька

і стала йому карати:

«Якщо я помру, то примусіть поповського сина три ночі поспіль наді мною псалтир

читати».

Померла королівна, поклали її в труну і винесли в церкву.

Король закликає

попа:

«Є у тебе син?»

«Є, ваша величність».

«Нехай читає над моєю дочкою псалтир три ночі поряд».

Піп повернувся додому і наказав синові виготовитися.

Вранці пішов попович вчитися і сидить

над книгою такий нудний.

«Про що засмутився?» — запитує його бабуся.

«Як мені не засмучуватися, коли я зовсім пропав?»

"Та що з тобою?

Говори до ладу».

«Так і так, бабусю!

Треба читати над королівною, а вона ж чаклунка!»

«Я раніше тебе це знала!

Тільки не бійся, ось тобі ножик;

коли прийдеш до церкви,

окресли у себе коло, читай псалтир і назад не оглядайся.

Що там би не було,

які би пристрасті ні представлялися — знай своє, читай та читай!

А якщо назад

озирнешся— зовсім пропадеш!»

Увечері прийшов хлопчик до церкви, окреслив ножем біля себе коло і взявся за