Каторжник - Король и Шут

До судорог, до бреда, до рыдания, до порванных от напряжения жил

Я сохранял свои воспоминания, которыми все эти годы жил.

Я их хранил на сумрачной вершине, во тьме бездонной пропасти хранил.

На самом дне хрустального кувшина как каплю высохших чернил!

Удавкою тугой - сжимает горло ворот мне!

Напасти мои превращаются в змей!

Кровью памяти моей обрызган город.

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей!

Хэй-хэй!

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей!

Хэй-хэй!

Когда ползешь, глотая клочья пыли, когда добра от зла не отличить,

Ты должен знать, что про тебя забыли и сделать все, чтоб самому забыть.

Но память, как и смерть неистребима, как дождь ночной по черноте стекла.

Кровавыми осколками рубина она на дно хрустальное текла.

Удавкою тугой сжимает горло ворот мне!

Мысли мои превращаются в змей!

Кровью памяти моей обрызган город.

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей!

Хэй-хэй!

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей!

Хэй-хэй!

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей,

Кровью памяти моей.

Кровью.

Никем не узнанный, Суинни Тодд поселяется на улице Флит-стрит.

В том доме, где жил когда-то с молодой женой, где царили когда-то любовь и счастье,

А теперь его дом принадлежит соседу-мяснику.

В нем Торгует пирожками из тухлого мяса

Племянница мясника Ловетт.

До судом, до марення, до ридання, до порваних від напруги жив

Я зберігав свої спогади, якими усі ці роки жив.

Я їх зберігав на похмурій вершині, у темряві бездонної прірви зберігав.

На самому дні кришталевого глечика як краплю висохлого чорнила!

Удавкою тугий - стискає горло воріт мені!

Напасті мої перетворюються на змій!

Кров'ю пам'яті моєї оббризкане місто.

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї!

Хей-хей!

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї!

Хей-хей!

Коли повзеш, ковтаючи шматки пилу, коли добра від зла не відрізнити,

Ти мусиш знати, що про тебе забули і зробити все, щоб самому забути.

Але пам'ять, як і смерть незнищувана, як дощ нічний по темряві скла.

Кривавими уламками рубіна вона на дно кришталеве текла.

Удавкою тугий стискає горло воріт мені!

Думки мої перетворюються на змій!

Кров'ю пам'яті моєї оббризкане місто.

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї!

Хей-хей!

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї!

Хей-хей!

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю пам'яті моєї,

Кров'ю моєї пам'яті.

Кров'ю.

Нікім не впізнаний, Суїнні Тодд оселяється на вулиці Фліт-стріт.

У тому будинку, де жив колись із молодою дружиною, де панували колись кохання та щастя,

А тепер його будинок належить сусідові-м'яснику.

У ньому Торгує пиріжками із тухлого м'яса

Племінниця м'ясника Ловетт.