История о мёртвой женщине - Король и Шут

Порою возвращает меня память

В тот страшный летний день

Когда, бредя вдоль речки безымянной,

Наткнулся я на труп несчастной женщины

Она лежала, запрокинув свою голову

На шее рану я увидел безобразную

Откуда здесь она, босая, полуголая?

Какой-то грязью непонятной вся измазана,

Но что за взгляд недобрый, что за ненависть

С какой покойница смотрела на меня

Воскликнул я, значения слов своих не ведая:

«Не смей смотреть, меня во всем виня!»

Не понимал свое я состояние

Ужасный взгляд затмил мое сознание

И побежал я прочь от места этого

Свели с ума проклятые глаза ее

Бежал, пока совсем не обессилел я

Но, обернувшись, я увидел эту женщину

Не может быть!

Какой ужасной силою

Был этот труп вдруг приведен в движение?

И тело мертвое столкнул я в речку быструю

И понеслось оно, потоку подчиняемо,

А я опять бежать, что было сил моих

И падал на пути, кричал отчаянно…

А нынче глянул я в окно, со сна опухший —

А под окном — размокший труп ужасной женщины!

Протер глаза — виденье не растворилась!

Избавь, Господь, меня от тех воспоминаний!

Хлещет дождь который час

Бьет вода по крыше

На столе горит свеча

Пламя тихо дышит

Будто вечен

Этот вечер

И никак душе моей

Не найти покоя

Слышу шорох у дверей

Что же там такое?

Будто вечен

Этот вечер

Слышишь, стерва, голос мой?

Ты ведь где-то рядом!

Не стучись ко мне домой

Мне тебя не надо!

Будто вечен

Этот вечер

Іноді повертає мене пам'ять

Того страшного літнього дня

Коли, тягнучись уздовж річки безіменної,

Натрапив я на труп нещасної жінки

Вона лежала, відкинувши свою голову

На шиї рану я побачив потворну

Звідки тут вона, боса, напівгола?

Якоюсь брудом незрозумілою вся вимазана,

Але що за погляд недобрий, що за ненависть

З якою покійниця дивилася на мене

Вигукнув я, значення слів своїх не відаючи:

«Не смій дивитися, мене у всьому провина!»

Не розумів свого стану

Жахливий погляд затьмарив мою свідомість

І побіг я геть від цього місця

Збожеволіли прокляті очі її

Біг, поки зовсім не знесилів я

Але, обернувшись, я побачив цю жінку

Не може бути!

Якою жахливою силою

Чи був цей труп раптом приведений у рух?

І тіло мертве зіштовхнув я в річку швидку

І понеслося воно, потоку підпорядковується,

А я знову бігти, що було сил моїх

І падав по дорозі, кричав відчайдушно...

А тепер я глянув у вікно, зі сну опухлий.

А під вікном - розмоклий труп жахливої ​​жінки!

Протер очі - бачення не розчинилася!

Визволи, Господи, мене від тих спогадів!

Хрипить дощ котра година

Б'є вода по даху

На столі горить свічка

Полум'я тихо дихає

Наче вічний

Цей вечір

І ніяк душі моєї

Не знайти спокою

Чую шурхіт біля дверей

Що там таке?

Наче вічний

Цей вечір

Чуєш, стерво, голос мій?

Ти ж десь поряд!

Не стукайся до мене додому

Мені тебе не треба!

Наче вічний

Цей вечір