Генрих и смерть - Король и Шут

Шах и мат —

Генрих рад!

Он — король

На белом коне.

Как всегда,

При дворе

Равных нету мне!

Без побед

Счастья нет,

И всего

За несколько лет

Он разбил, одолел

Всех, кого хотел.

Жизни воинов шахматной доски

В битве рвались, словно волоски.

И настал

Тот момент,

Что врагов

Вроде бы нет.

Он тогда

Смерть позвал,

С ней играть он стал.

Жизни воинов шахматной доски

В битве рвались, словно волоски.

Ночь раздумий полна,

Чаша выпита до дна!

Свечи за спиной

Гаснут по одной.

Села смерть

С ним за стол,

Умертвила взглядом коня,

Посягнув на престол

Белого короля.

И его каждый ход

Она знает наперед,

Сделать шах не дает,

Бой к концу идет.

Жизни воинов шахматной доски

В битве рвались, словно волоски.

Ночь раздумий полна,

Чаша выпита до дна!

Свечи за спиной

Гаснут по одной.

Генрих растерянный поднял взгляд,

Не привык слышать он слово «мат»!

В гневе он был оттого,

Что пешкою свергли его.

Смерть не объяснила ничего.

Шах і мат -

Генріх радий!

Він - король

На білому коні.

Як завжди,

При дворі

Рівних нема мені!

Без перемог

Щастя нема,

І все

За кілька років

Він розбив, здолав

Усіх, кого хотів.

Життя воїнів шахівниці

У битві рвалися, неначе волоски.

І настав

Той момент,

Що ворогів

Начебто ні.

Він тоді

Смерть покликав,

З нею грати він став.

Життя воїнів шахівниці

У битві рвалися, неначе волоски.

Ніч роздумів сповнена,

Чаша випита до дна!

Свічки за спиною

Гаснуть по одній.

Села смерть

З ним за стіл,

Умертвила поглядом коня,

Зазіхнувши на престол

Білий король.

І його кожен хід

Вона знає наперед,

Зробити шах не дає,

Бій до кінця триває.

Життя воїнів шахівниці

У битві рвалися, неначе волоски.

Ніч роздумів сповнена,

Чаша випита до дна!

Свічки за спиною

Гаснуть по одній.

Генріх розгублений підвів погляд,

Чи не звик чути він слово «мат»!

У гніві він був тому,

Що пішки скинули його.

Смерть нічого не пояснила.