Двухголовый отпрыск - Король и Шут

Тощий месяц по небу плывет,

Дед в огороде самогонку пьет.

Мысли гложут его —

Вспомнил он сынка своего.

С младенцем им, увы, не повезло —

Родился двухголовым, как назло.

Жена сына взяла

И в лес его унесла.

Ах, зачем позволил жене,

Погубить такого младенца?!

Был бы парень умнее вдвойне,

На радость мне.

Кричала баба: Твой пацан — урод,

Что подумает о нас народ?!

Тут дед слезу уронил.

Выпил, снова налил.

Ах, зачем позволил жене,

Погубить такого младенца?!

Был бы парень умнее вдвойне,

На радость мне.

Старуху начал он свою бранить,

Затем приспичило ему отлить.

Грозно дед смотрел на свои

Две больших, мощных струи…

Ах, зачем позволил жене,

Погубить такого младенца?!

Был бы парень умнее вдвойне,

На радость мне.

Худий місяць по небу пливе,

Дід на городі самогонку п'є.

Думки глинуть його —

Згадав він свого синка.

З немовлям їм, на жаль, не пощастило.

Народився двоголовим, як на зло.

Дружина сина взяла

І ліс його забрала.

Ах, навіщо дозволив дружині,

Занапастити такого немовля?!

Був би хлопець розумніший подвійно,

На радість мені.

Кричала баба: Твій пацан - виродок,

Що подумає про нас?!

Тут дід сльозу впустив.

Випив, знову налив.

Ах, навіщо дозволив дружині,

Занапастити такого немовля?!

Був би хлопець розумніший подвійно,

На радість мені.

Стару почав він свою лаяти,

Потім закортіло йому відлити.

Грізно дід дивився на свої

Два великі, потужні струмені.

Ах, навіщо дозволив дружині,

Занапастити такого немовля?!

Був би хлопець розумніший подвійно,

На радість мені.