Два монаха в одну ночь - Король и Шут

В ночи ветер завыл и дождь сильный был

В дверь постучали - я тут же открыл!

А там, на улице был монах промокший

И весь продрогший и его я впустил.

Его я усадил за стол и он молчал

Ему чаю я налил, но снова кто-то постучал

Тот же монах за дверью стоял

И на меня глаза он поднял:

"На ночь приюти - сбился я с пути".

Но тут сказал ему я: "Взгляни на себя,

Кто ты такой, чтоб дурачить меня?"

А он мне говорил: "Меня ты знаешь,

Я прошлой ночью к тебе заходил".

Я дверь с улыбкой закрыл - войти ему не дал:

"Меня ты не удивил и не такое я видал!"

В дом я вернулся и обалдел -

Там с кружкой чая гость мой сидел.

Его увидел я и рядом с ним себя.

Его увидел я, а рядом с ним себя.

Вночі вітер завив і дощ сильний.

У двері постукали – я тут же відчинив!

А там, на вулиці був чернець промоклий

І весь змерзлий і його я впустив.

Його я посадив за стіл і він мовчав

Йому я налив, але знову хтось постукав

Той же чернець за дверима стояв

І на мене очі він підняв:

"На ніч притулку - збився я з дороги".

Але тут сказав я: "Поглянь на себе,

Хто ти такий, щоб дурити мене?

А він мені казав: "Мене ти знаєш,

Я минулої ночі до тебе заходив.

Я двері з усмішкою зачинив – увійти йому не дав:

"Мене ти не здивував і не таке я бачив!"

У будинок я повернувся і обалдел

Там з кухлем чаю гість мій сидів.

Його побачив я і поруч із ним себе.

Його побачив я, а поряд із ним себе.