В пасти тёмных улиц - КняZz

Как юнец, сто ночей шел за ней, я шел за ней.

Мне несла эта роль только боль, только боль.

Нутро мое шептало: "Тут дело нечисто!

Оставь ее, твоя любовь - самоубийство..."

Свет - тень;

ночь - день;

Хей!

Хей!

Во мрак дома людские окунулись,

Шумят потоки ледяных дождей.

Блуждаю молча в пасти темных улиц,

Страдая от слепой любви своей!

Пробудив в сердце страсть, был готов в бездну пасть.

Я берёг нашу связь - не боясь, не боясь.

Чем ближе к ней, к созданию древних кровей,

Тем каждый шаг давался мне все тяжелей.

Свет - тень;

ночь - день;

Хей!

Хей!

Во мрак дома людские окунулись,

Шумят потоки ледяных дождей.

Блуждаю молча в пасти темных улиц,

Страдая от слепой любви своей!

Способность очаровывать вампиров ей дана -

Опустошать их, как бокалы терпкого вина.

Лишаясь сил, в ночи упорно следуют за ней -

И гибнут, так и не достигнув цели призрачной своей.

Хей!

Хей!

Во мрак дома людские окунулись,

Шумят потоки ледяных дождей.

Блуждаю молча в пасти темных улиц,

Страдая от слепой любви своей!

Цель была близка, сгинула тоска;

И, лишаясь сил, я глаза закрыл.

Як молодик, сто ночей йшов за нею, я йшов за нею.

Мені несла ця роль лише біль, лише біль.

Нутро моє шепотіло: «Тут справа нечиста!

Облиш її, твоє кохання - самогубство..."

Світло – тінь;

ніч – день;

Хей!

Хей!

У темряву будинку людські поринули,

Шумлять потоки крижаних дощів.

Блукаю мовчки в пащі темних вулиць,

Страждаючи від сліпого кохання свого!

Пробудивши в серці пристрасть, був готовий у безодню пащу.

Я берег наш зв'язок – не боячись, не боячись.

Чим ближче до неї, до створення давніх кровей,

Тим кожний крок давався мені все важче.

Світло – тінь;

ніч – день;

Хей!

Хей!

У темряву будинку людські поринули,

Шумлять потоки крижаних дощів.

Блукаю мовчки в пащі темних вулиць,

Страждаючи від сліпого кохання свого!

Здатність зачаровувати вампірів їй дана.

Спустошувати їх, як келихи терпкого вина.

Позбавляючись сил, у ночі вперто йдуть за нею.

І гинуть, так і не досягнувши мети примарної своєї.

Хей!

Хей!

У темряву будинку людські поринули,

Шумлять потоки крижаних дощів.

Блукаю мовчки в пащі темних вулиць,

Страждаючи від сліпого кохання свого!

Мета була близька, згинула туга;

І, втрачаючи сили, я очі заплющив.