Стальные кандалы - КняZz

Был я весел, но сейчас все восстали против нас, будто дышать им не дает чужое

счастье.

Нынче на родной земле стало тесно — ей и мне, в солнечный день и при луне,

что за напастье?

Говорят, бродяга я, и она — не для меня и ничего общего быть у нас не может.

Говорят, что кур доят, а для нас разлука — яд, ей, как и мне, только любовь

поможет

Припев:

Оденьте на ноги мои стальные кандалы, заприте в каменный подвал на тысячу

замков.

Не выбить мысли из моей упрямой головы, я всё равно к ней убегу избавлюсь от

оков.

Увидал её глаза.

Сразу понял: егоза, я обалдел, похолодел, упал и умер.

Ради этих глаз её я готов пойти на всё, я не совсем в здравом уме, я обезумел.

Не в скитаньях мой удел, у меня хватает дел, с кем-то другим путать меня не

надо!

Всё несут какой-то бред, будто добрых мыслей нет, правильно мне сказывал дед: «Народ — как стадо!»

Припев:

Оденьте на ноги мои стальные кандалы, заприте в каменный подвал на тысячу

замков.

Не выбить мысли из моей упрямой головы, я всё равно к ней убегу избавлюсь от

оков.

Оденьте на ноги мои стальные кандалы, заприте в каменный подвал на тысячу

замков.

Не выбить мысли из моей упрямой головы, я всё равно к ней убегу избавлюсь от

оков.

Був я веселий, але зараз усі повстали проти нас, ніби дихати їм не дає чуже

щастя.

Нині на рідній землі стало тісно - їй і мені, в сонячний день і при місяці,

що за напасть?

Кажуть, бродяга я, і вона—не для мене і нічого спільного бути в нас не може.

Кажуть, що курей доять, а для нас розлука — отрута, їй, як і мені, тільки кохання

допоможе

Приспів:

Одягніть на ноги мої сталеві кайдани, запріть у кам'яний підвал на тисячу

замків.

Не вибити думки з моєї впертої голови, я все одно до її втечі позбавлюся від

кайм.

Побачив її очі.

Відразу зрозумів: йогоза, я обдурів, похолов, упав і помер.

Заради цих очей її готовий піти на все, я не зовсім в здоровому глузді, я збожеволів.

Не в мандруваннях мій спадок, у мене вистачає справ, з кимось іншим плутати мене не

треба!

Усі несуть якесь марення, ніби добрих думок немає, правильно мені казав дід: «Народе — як стадо!»

Приспів:

Одягніть на ноги мої сталеві кайдани, запріть у кам'яний підвал на тисячу

замків.

Не вибити думки з моєї впертої голови, я все одно до її втечі позбавлюся від

кайм.

Одягніть на ноги мої сталеві кайдани, запріть у кам'яний підвал на тисячу

замків.

Не вибити думки з моєї впертої голови, я все одно до її втечі позбавлюся від

кайм.