Тёмные - КняZz

Не спас людей святой крест.

Дыхание чумы

Забрало жизнь из этих мест, остались только мы.

Остались явно не спроста, час истины настал —

Я понял что она не та, кем я её считал.

Припев:

Что я не знаю, скажи, о тебе?

Сказке конец в нашей странной судьбе!

Вижу по-новому сущность твою,

Живы, но все же стоим на краю.

На краю!

Тринадцать лет я был так слеп, не распознав её.

Хранил зловещей тайны склеп проклятие мое.

И безрассудством как чумой мой разум заразил,

Химера вырвалась из той, которую любил.

Припев:

Что я не знаю, скажи, о тебе?

Сказке конец в нашей странной судьбе!

Вижу по-новому сущность твою,

Живы, но все же стоим на краю.

На краю!

Зачем все эти годы я старался быть другим?

Для смертных другом становясь, уподобляясь им.

Зачем я жертвовал собой, зачем, я жажду знать!

К химере в облике людском любовь изображать!

Любовь!

Припев:

Сердце пробито осколками льда.

Ту, что любил, не вернуть никогда.

И над потомком смеются в гробу,

Вечный вампир, проклиная судьбу.

Прочь уйду!

Не врятував людей святий хрест.

Дихання чуми

Забрало життя з цих місць, залишилися тільки ми.

Залишилися явно не просто, година істини настала—

Я зрозумів, що вона не та, ким я її вважав.

Приспів:

Що я не знаю, скажи, про тебе?

Казці кінець у нашій дивній долі!

Бачу по-новому сутність твою,

Живі, але все ж таки стоїмо на краю.

На краю!

Тринадцять років я був так сліпий, не розпізнавши її.

Зберігав зловісної таємниці склеп прокляття моє.

І безглуздістю як чумою мій розум заразив,

Хімера вирвалася з тієї, яку любив.

Приспів:

Що я не знаю, скажи, про тебе?

Казці кінець у нашій дивній долі!

Бачу по-новому сутність твою,

Живі, але все ж таки стоїмо на краю.

На краю!

Навіщо всі ці роки я намагався бути іншим?

Для смертних другом стаючи, уподібнюючись до них.

Навіщо я жертвував собою, навіщо, я хочу знати!

До химери в обліку людському любов зображати!

Любов, кохання!

Приспів:

Серце пробите уламками льоду.

Ту, що любив, не повернути ніколи.

І над нащадком сміються в труні,

Вічний вампір, проклинаючи долю.

Геть піду!