Шепчущий - КняZz

Который месяц с этим живу,

Поделать ничего не могу…

Я безнадёжно мнительным стал,

Всю душу кто-то мне измотал.

Я на своих соседей грешил,

Что все меня доводят, решил.

За скверный мой характер, видать,

Решили, суки, заколебать.

Кто лазает по дому,

Всё шепчет и к дурному

Склоняет, дело — дрянь!

Везде, куда не глянь,

Следы моих попыток

Заткнуть его, но прыток

Злодей и хоть бы раз

Попался мне на глаз.

И дождливым днём,

И ночью при луне

Он что-то шепчет мне.

Я с топором спускался в подвал,

Где звуки снова он издавал.

Во мраке все углы проверял,

Лишь время зря на это терял.

Проныра лихо прятаться мог,

Какой в своей игре видел прок?

Не ясно было мне, хоть убей,

Эх, нарывался он всё сильней!

Кто лазает по дому,

Всё шепчет и к дурному

Склоняет, дело — дрянь!

Везде, куда не глянь,

Следы моих попыток

Заткнуть его, но прыток

Злодей и хоть бы раз

Попался мне на глаз.

И дождливым днём,

И ночью при луне

Он что-то шепчет мне.

Спалил я свою хату,

Такую внёс я плату,

Чтоб больше никогда

Не слышать болтуна,

Но радовался рано,

Он в самый пик пожара

Настойчивее стал,

Без умолку шептал.

В тот ужасный миг

Стало ясно мне,

Он в моей голове.

Котрий місяць із цим живу,

Поробити нічого не можу…

Я безнадійно недовірливим став,

Усю душу хтось мені виснажив.

Я на своїх сусідів грішив,

Що мене доводять, вирішив.

За поганий мій характер, мабуть,

Вирішили, суки, завагатися.

Хто лазить по дому,

Все шепоче і до поганого

Схиляє, справа - погань!

Скрізь, куди не глянь,

Сліди моїх спроб

Заткнути його, але стрибок

Лиходій і хоча б раз

Попався мені на око.

І дощовим днем,

І вночі при місяці

Він щось шепоче мені.

Я з сокирою спускався в підвал,

Де звуки він знову видавав.

У темряві всі кути перевіряв,

Лише час дарма на це гаяв.

Пронира лихо ховатись міг,

Який у своїй грі бачив користь?

Не ясно було мені, хоч убий,

Ех, наривався він все сильніше!

Хто лазить по дому,

Все шепоче і до поганого

Схиляє, справа - погань!

Скрізь, куди не глянь,

Сліди моїх спроб

Заткнути його, але стрибок

Лиходій і хоча б раз

Попався мені на око.

І дощовим днем,

І вночі при місяці

Він щось шепоче мені.

Спалив я свою хату,

Таку вніс я плату,

Щоб більше ніколи

Не чути балакуна,

Але тішився рано,

Він у самий пік пожежі

Наполегливіше став,

Безперестанку шепотів.

Тієї жахливої ​​миті

Стало ясно мені,

Він у моїй голові.