Разборка между котлетом и филиппом - КняZz

Шуршала угрюмо трава под ногами

Двух крепких парней, что по полю брели.

Они друг для друга являлись врагами,

Кусок пирога поделить не смогли.

В руках у Котлета был лом и рогатка,

Филипп имел палку с гвоздём на конце,

Котлет поглядел на Филиппа украдкой,

Улыбку заметил на хитром лице.

Когда же сошлись они в битве суровой,

Филипп поцарапал противнику глаз.

Котлет разозлившись стал бить его ломом,

Плечо поразил ему несколько раз.

Филипп вскоре понял, что очень боится,

Он плюнул в Котлета и стал убегать.

Противник его был похож на убийцу,

Погнавшись за ним, стал он злобно орать!

Котлету в лицо никогда не плевали,

Он чувствовал рану от мерзкой слюны.

Все демоны Ада внутри бушевали,

Плевок меж бровей – нет страшнее вины!

С разгона Филипп влетел в дверь магазина.

Цветные игрушки увидел вокруг.

Прилавок, за ним распрекрасная Зина,

Что с детства мечтала без ног быть и рук.

Филипп затаился за женской спиною,

Когда же влетел озверевший Котлет,

То Зину подверг он ужасным побоям,

В итоге, у Зины ни рук, ни ног нет.

И Филя едва не лишился сознания,

Такая же участь ждала и его,

Подобного он не желал наказания,

Котлет для него стал страшнее всего.

По полкам Филипп стал на стену взбираться,

И вскоре коснулся лицом потолка,

И сверху он начал в Котлета кидаться,

Всем тем, что хватала бедняги рука.

На голову психа упала гантель,

А следом две куклы, медведь, домино,

И кегли, и шашки, два школьных портфеля,

Свалился Котлет, кровь пошла у него.

А следом набор «Молодая путана»,

Машинка, ружье, два футбольных мяча.

Котлет умирал, кровь струилась фонтаном,

От боли он дико и злобно кричал.

Филипп принимал от себя поздравления —

Врага он убил и закончился бой.

Но рухнула стенка, и в то же мгновенье

Свалился Филипп об паркет головой.

И рядом Котлет и Филипп умирали,

Но прежде, чем смерть их с собой забрала,

Друг другу по роже они надавали.

Такой вот история эта была.

Шурхотіла похмуро трава під ногами

Двох міцних хлопців, що брели по полю.

Вони один для одного були ворогами,

Шматок пирога поділити не змогли.

В руках у Котлета був лом і рогатка,

Філіп мав палицю із цвяхом на кінці,

Котлет подивився на Пилипа крадькома,

Посмішку помітив на хитрому обличчі.

Коли ж зійшлися вони в суворій битві,

Філіп подряпав ворогові очей.

Котлет розлютившись став бити його ломом,

Плечо вразило йому кілька разів.

Філіп незабаром зрозумів, що дуже боїться,

Він плюнув у Котлета і почав тікати.

Противник його був схожий на вбивцю,

Погнавшись за ним, став він люто кричати!

Котлету в обличчя ніколи не плювали,

Він відчував рану від мерзенної слини.

Всі демони Ада всередині вирували,

Плювок між брів – немає страшнішого за провину!

З розгону Філіп улетів у двері магазину.

Кольорові іграшки побачив навколо.

Прилавок, за ним чудова Зіна,

Що з дитинства мріяла без ніг бути й рук.

Філіп причаївся за жіночою спиною,

Коли ж влетів озвірілий Котлет,

То Зіну піддав він жахливим побоям,

Зрештою, у Зіни ні рук, ні ніг немає.

І Філя ледь не зомлів,

Така ж доля чекала і на нього,

Подібного він не бажав покарання,

Котлет для нього став найстрашнішим.

По полицях Філіп став на стіну підніматися,

І незабаром торкнувся обличчям стелі,

І зверху він почав у Котлета кидатися,

Всім тим, що хапала бідолахи рука.

На голову психа впала гантель,

А слідом дві ляльки, ведмідь, доміно,

І кеглі, і шашки, два шкільні портфелі,

Впав Котлет, кров пішла в нього.

А потім набір «Молода путана»,

Машинка, рушниця, два футбольні м'ячі.

Котлет помирав, кров струменіла фонтаном,

Від болю він дико і зло кричав.

Філіп приймав від себе вітання.

Ворога він убив і закінчився бій.

Але впала стіна, і в ту ж мить

Впав Філіп об паркет головою.

І поруч Котлет і Пилип вмирали,

Але перш, ніж смерть їх із собою забрала,

Один одному по пиці вони надавали.

Такою ось історія ця була.