Пир в замке врага - КняZz

Если же Вам жизнь, милорд, хоть каплю дорога,

Отклоните приглашение своего врага.

Что же задумал сосед, хозяин ближайших земель,

То ли вражды больше нет, то ли какая-то цель.

«Сын, будь осторожен, — повторяла мать.

-

Лучше приглашение нам не принимать!»

Риск есть, конечно, во всем, можно упасть и с коня.

Прежний союз мы вернем встрече той благодаря.

Предкам нашим драться не было нужды,

Мы вином затушим очаги вражды!

В поле вольный ветер путников заметил,

В них узнал людей из северных земель.

В замке все готово, в честь лорда молодого

Будет пир горой, но стоит ли туда идти, герой?

Выпив, сосед начал речь: «Храбрость похвальна, милорд!

С Вами лишь свита и меч.

Таких, как Вы, любит народ.

Против Вас на поле боя шансов нет,

Вот я и придумал праздничный обед!

Нет, не ради мира этого я пира

Ждал не мало лет, ждал немало лет, ждал немало лет.

Лучшее вино я с Вами выпью стоя,

А стрелы — на десерт.

Отравленные стрелы на десерт.

В ворота замка утром въехал всадник на коне.

Безвольно рухнул и застыл, приник к сырой земле.

И на колени опустилась перед телом мать:

«Напрасно ты пошел, сынок, к врагу союз искать!»

Якщо ж Вам життя, мілорде, хоч краплю дорога,

Відхиліть запрошення свого ворога.

Що задумав сусід, господар найближчих земель,

Чи то ворожнечі більше немає, чи то якась мета.

«Сину, будь обережним,— повторювала мати.

-

Краще запрошення нам не приймати!»

Ризик є, звичайно, в усьому, можна впасти і з коня.

Колишній союз ми повернемо зустрічі тій завдяки.

Предкам нашим битися не було потреби,

Ми вином загасимо вогнища ворожнечі!

У полі вільний вітер подорожніх помітив,

У них дізнався людей із північних земель.

У замку все готово, на честь лорда молодого

Буде бенкет горою, але варто туди йти, герой?

Випивши, сусід почав промову: «Храбрость похвальна, мілорде!

З Вами лише оточення і меч.

Таких як Ви любить народ.

Проти Вас на поле бою шансів немає,

Ось я і придумав святковий обід!

Ні, не ради світу цього я піра

Чекав не мало років, чекав чимало років, чекав чимало років.

Найкраще вино я з Вами вип'ю стоячи,

А стріли — на десерт.

Отруєні стріли на десерт.

У ворота замку вранці в'їхав вершник на коні.

Безвольно впав і застиг, припав до сирої землі.

І на коліни опустилася перед тілом мати:

«Дарма ти пішов, синку, до ворога союз шукати!»