Горгона - КняZz

Кто сближался с тобой, исчезли все, как один,

Словно сгинули в бездну черной дыры.

Вспоминая тебя, я всем сочувствовал им,

Просто так не уходят из этой игры.

Припев:

Кто ты есть, ответь, Какая тайна в твоем сердце, ведь всё неслучайно,

Что за роль в твоей игре досталась мне?

Вновь смятение душу одолело, с человеком ли имею дело?

Мир реальным кажется вполне.

Я у смерти в долгу, и будь я тысячу раз

Проклят, если не сам избрал этот путь.

Демонический блеск грозящих гибелью глаз

Раскрывает души твоей страшную суть.

Припев:

Кто ты есть, ответь, Какая тайна в твоем сердце, ведь всё неслучайно,

Что за роль в твоей игре досталась мне?

Вновь смятение душу одолело, с человеком ли имею дело?

Мир реальным кажется вполне.

В старом парке дремлют изваяния, как о злой судьбе напоминания,

Тех, кто гнев познал твой на себе.

Силу древних чар скрывали веки, о тебе слагали мифы греки,

Что ты ищешь в северной стране?

Промелькнет тень в окне,

Ждет во мгле древнее создание.

Сквозь туман шепчет мне:

«Отдохни от вечного скитания!»

Хто зближувався з тобою, зникли всі, як один,

Наче згинули в безодню чорної дірки.

Згадуючи тебе, я всім співчував їм,

Просто так не йдуть з цієї гри.

Приспів:

Хто ти є, відповідай, Яка таємниця у твоєму серці, адже все невипадково,

Що за роль у твоїй грі дісталася мені?

Знову сум'яття душу здолало, з людиною чи маю справу?

Світ реальний здається цілком.

Я у смерті в боргу, і будь я тисячу разів

Проклятий, якщо не сам обрав цей шлях.

Демонічний блиск загрожують загибеллю очей

Розкриває душі твоїй страшну суть.

Приспів:

Хто ти є, відповідай, Яка таємниця у твоєму серці, адже все невипадково,

Що за роль у твоїй грі дісталася мені?

Знову сум'яття душу здолало, з людиною чи маю справу?

Світ реальний здається цілком.

У старому парку дрімають статуї, як про злу долю нагадування,

Тих, хто гнів пізнав твій на собі.

Силу стародавніх чар приховували повіки, про тебе складали міфи греки,

Що ти шукаєш у північній країні?

Промайне тінь у вікні,

Чекає в темряві стародавнє виробництво.

Крізь туман шепоче мені:

«Відпочинь від вічного поневіряння!»