Дезертир - КняZz

Тысячи ран в сердце моём ноют они ночью и днём.

Здесь, на земле, был желанным едва ли, и на небе не признали.

Хуже судьбы не придумать, друзья — в теле безжизненном прячусь я,

Острая сталь не берёт и свинец, кто я такой: человек — мертвец!

Враг где-то рядом, держали мы мост, но я в ночи свой оставил пост —

Вихрем к любимой бежал в село, с ней не заметил, как рассвело.

Француза на утро вовсю наши били, только меня они не разбудили,

Была обагрённая кровью река, владычицей синих мундиров врага.

Припев:

Эх!

Знал бы, не глупил, что полковник к ней туда ходил.

В строю бы песни пел — это делать лучше всех умел,

Лучше всех умел, лучше всех умел, лучше всех.

Что за любовью своею бежал, пал под военный я трибунал.

Дулам мушкетов я песни пел, взявшим судьбу мою на прицел.

Думал, просто слегка попугают, мимо, в воздух постреляют.

Но на дыбы офицерский встал конь, на поражение открыли огонь.

Припев:

Эх!

Знал бы, не глупил, что полковник к ней туда ходил.

В строю бы песни пел — это делать лучше всех умел,

Лучше всех умел, лучше всех умел, лучше всех.

Падает в сумерках мокрый снег, прошлое позабыто навек.

Среди развалин монастыря мрачно скитается тень моя.

Господи, смилуйся, помоги!

Даже свои мне теперь враги!

Стала любимая мне чужой, духи и призраки лишь со мной.

Припев:

Эх!

Знал бы, не глупил, что полковник к ней туда ходил.

В строю бы песни пел — это делать лучше всех умел,

Лучше всех умел, лучше всех умел, лучше всех.

Эх!

Знал бы, не глупил, что полковник к ней туда ходил.

В строю бы песни пел — это делать лучше всех умел…

Эх!

Знал бы, не глупил, что полковник к ней туда ходил.

Эх!

Знал бы, не глупил.

Тисячі ран у моєму серці ниють вони вночі і вдень.

Тут, на землі, був бажаним навряд чи, і на небі не визнали.

Гірше долі не придумати, друзі в тілі неживому ховаюся я,

Гостра сталь не бере і свинець, хто я такий: людина — мертвий!

Ворог десь поруч, тримали ми міст, але я вночі своєї залишив пост —

Вихрем до улюбленої біг у село, з нею не помітив, як розвиднілося.

Француза на ранок щосили наші били, тільки мене вони не розбудили,

Була обігріта кров'ю річка, володаркою синіх мундирів ворога.

Приспів:

Ех!

Знав би, не дурив, що полковник до неї туди ходив.

У строю би пісні співав — це робити краще за всіх умів,

Найкраще умів, найкраще умів, найкраще.

Що за любов'ю своєю біг, упав під військовий я трибунал.

Дулам мушкетів я пісні співав, що взяв долю мою на приціл.

Думав, просто злегка папугають, повз повітря постріляють.

Але на диби офіцерський встав кінь, на поразку відкрили вогонь.

Приспів:

Ех!

Знав би, не дурив, що полковник до неї туди ходив.

У строю би пісні співав — це робити краще за всіх умів,

Найкраще умів, найкраще умів, найкраще.

Падає в сутінках мокрий сніг, минуле забуте навіки.

Серед руїн монастиря похмуро блукає тінь моя.

Господи, змилуйся, допоможи!

Навіть свої мені тепер вороги!

Стала кохана мені чужою, духи і примари лише зі мною.

Приспів:

Ех!

Знав би, не дурив, що полковник до неї туди ходив.

У строю би пісні співав — це робити краще за всіх умів,

Найкраще умів, найкраще умів, найкраще.

Ех!

Знав би, не дурив, що полковник до неї туди ходив.

У строю би пісні співав — це робити краще за всіх умів...

Ех!

Знав би, не дурив, що полковник до неї туди ходив.

Ех!

Знав би, не дурив.