Бастард - КняZz

Не так уж много было в моем сердце надежд.

Невзгоды и лишения брели по пятам.

Среди подонков и невежд,

Я жил и взрослым был не по годам.

Как знать, может вовсе неспроста, неспроста

Я рос в порту, где злачные повсюду места.

Тот факт отнюдь не забавлял,

Что мир меня на прочность проверял.

Припев:

Что еще я среди пустоты?

Все не мое, все не родное мне.

Быть не в радость игрушкой судьбы

И понимать, что ты на самом дне.

Пришлось испить мне чашу с горьким зельем до дна

Мое сгорало время у закрытых дверей.

Свет застилала пелена,

Отчаянье тянуло в мир теней.

Бастард, ночной бродяга благородных кровей.

Мне выпало скитаться до конца моих дней.

Судьба порвалась, как струна

На старой лютне за спиной моей.

Припев:

Что еще я среди пустоты?

Все не мое, все не родное мне.

Быть не в радость игрушкой судьбы

И понимать, что ты на самом дне.

Клеймо ножом не вырезать, водою не смыть.

Не раз я подавлял в себе желание мстить.

Все знают, кто я, но забудь

Изгоя не могу судьбу простить.

Припев:

Что еще я среди пустоты?

Все не мое, все не родное мне.

Быть не в радость игрушкой судьбы

И понимать, что ты на самом дне.

Не так вже багато було в моєму серці надій.

Негаразди і позбавлення брели по пятах.

Серед покидьків і невіж,

Я жив і дорослим був не по рокам.

Як знати, може зовсім недарма, недарма

Я ріс у порту, де злачні всюди місця.

Той факт аж ніяк не розважав,

Що світ мене на міцність перевіряв.

Приспів:

Що ще я серед порожнечі?

Все не моє, все не рідне мені.

Бути не в радість іграшкою долі

І розуміти, що ти на самому дні.

Довелося випити мені чашу з гірким зіллям до дна

Мій згоряв час біля зачинених дверей.

Світло застеляла пелена,

Відчай тягнув у світ тіней.

Бастард, нічний бродяга благородної крові.

Мені випало блукати до кінця моїх днів.

Доля порвалася, як струна

На старої лютні за спиною моєю.

Приспів:

Що ще я серед порожнечі?

Все не моє, все не рідне мені.

Бути не в радість іграшкою долі

І розуміти, що ти на самому дні.

Клеймо ножем не вирізати, водою не змити.

Не раз я пригнічував у собі бажання помститися.

Всі знають, хто я, але забудь

Ізгоя не можу долю пробачити.

Приспів:

Що ще я серед порожнечі?

Все не моє, все не рідне мені.

Бути не в радість іграшкою долі

І розуміти, що ти на самому дні.