Байкеры - КняZz

Рев мотора рвет клыками,

Словно дичь, тишину.

Я любил играть с волками,

Ночью выть на луну.

На дорогах было нас немало,

И шоссе своих героев знало.

Как-то ночью гнал по встречной,

Ослепил яркий свет.

Та секунда стала вечной,

Отлетел я в кювет.

Эй ты, здоровяк тупой, водила,

Что ж тебе дня-то не хватило?

Те, кому мешают призраки дорог,

Пускай идут ко всем чертям, ко всем чертям.

Кто-то с управленьем справиться не смог,

Я слышу вновь по новостям, по новостям.

Отлепить свой лоб от дуба

Было мне не легко.

Ствол мой череп принял грубо

И пробил глубоко.

И едва подняться я пытаюсь,

О своё же тело спотыкаюсь.

Те, кому мешают призраки дорог,

Пускай идут ко всем чертям, ко всем чертям.

Кто-то с управленьем справиться не смог,

Я слышу вновь по новостям, по новостям.

Молча возле самого себя стою

И надеюсь, что все это сон.

Здоровяк косуху нагло снял мою

И закинул в старый свой фургон.

«Вас, ребята, слишком много развелось,

И от вас не деться никуда.

Ощущений острых хочется, небось,

И я в этом помогу всегда».

Те, кому мешают призраки дорог,

Пускай идут ко всем чертям, ко всем чертям.

Кто-то с управленьем справиться не смог,

Я слышу вновь по новостям, по новостям.

Рев мотора рве іклами,

Мов дичину, тишу.

Я любив грати з вовками,

Вночі вити на місяць.

На дорогах було нас чимало,

І шосе своїх героїв знало.

Якось уночі гнав по зустрічній,

Осліпило яскраве світло.

Та секунда стала вічною,

Відлетів я у кювет.

Гей ти, здоровань тупий, водила,

Що ж тобі дня не вистачило?

Ті, кому заважають примари доріг,

Нехай йдуть до всіх біса, до всіх біса.

Хтось із керуванням впоратися не зміг,

Я чую знову за новинами, новинами.

Відліпити свій лоб від дуба

Було мені нелегко.

Стовбур мій череп прийняв грубо

І пробив глибоко.

І ледве піднятися я намагаюся,

Про своє ж тіло спотикаюсь.

Ті, кому заважають примари доріг,

Нехай йдуть до всіх біса, до всіх біса.

Хтось із керуванням впоратися не зміг,

Я чую знову за новинами, новинами.

Мовчки біля самого себе стою

І сподіваюся, що це все сон.

Здоров'як косуху нахабно зняв мою

І закинув у старий свій фургон.

«Вас, хлопці, надто багато розлучилося,

І від вас не подітися нікуди.

Відчуттів гострих хочеться, мабуть,

І я у цьому допоможу завжди».

Ті, кому заважають примари доріг,

Нехай йдуть до всіх біса, до всіх біса.

Хтось із керуванням впоратися не зміг,

Я чую знову за новинами, новинами.