Безумие - Кипелов

Пальцы дрожат, на стекле чертят символы силы,

Смотрят в холодную тьму орёл и змея,

Острая боль, словно скальпелем, сердце вскрыла,

Демон свободы сумел спрятать там смерть огня —

Огня, что лишён покоя,

Огня, что с тобою спорит,

Но не может вывести на свет!

Припев.

Безумье — твоё проклятье,

Спасенье твоё,

Над бездной в твоих объятьях

Вечность в испуге замрёт.

Истина здесь, ты её ощущаешь всей кожей,

Слишком близка, но не даст прикоснуться к себе,

Век твой молчит, для него твоя жизнь невозможна,

Вызов был брошен, стремительным вышел разбег —

Разбег, разорвавший цепи,

Разбег к недоступной цели,

Против ветра, на пределе сил.

Припев.

Безумье — твоё проклятье,

Спасенье твоё,

Над бездной в твоих объятьях

Вечность в испуге замрёт.

Соло.

Сверхчеловек ловит луч полуночного солнца,

Рану в груди исцелит ловко пойманный жар,

Смех и экстаз… Твой рассудок в агонии бьётся,

Боги мертвы — ты их в сумерках зимних распял —

Распял, чтоб назваться богом,

Выше власти рабов убогих,

Ради власти над самим собой!

Припев.

Безумье — твоё проклятье,

Спасенье твоё,

Над бездной в твоих объятьях

Вечность в испуге замрёт.

Безумье — твоё проклятье,

Спасенье твоё,

Над бездной в твоих объятьях

Вечность в испуге замрёт.

Пальці тремтять, на склі креслять символи сили,

Дивляться в холодну пітьму орел і змія,

Гострий біль, наче скальпелем, серце розкрило,

Демон свободи зумів сховати там смерть вогню —

Вогню, що позбавлений спокою,

Вогню, що з тобою сперечається,

Але не може вивести на світло!

Приспів.

Безумство — твоє прокляття,

Порятунок твій,

Над безоднею в твоїх обіймах

Вічність в переляку замре.

Істина тут, ти її відчуваєш всією шкірою,

Занадто близька, але не дасть доторкнутися до себе,

Вік твій мовчить, для нього твоє життя неможливе,

Виклик був кинутий, стрімким вийшов розбіг.

Розбіг, що розірвав ланцюги,

Розбіг до недоступної мети,

Проти вітру, на межі сил.

Приспів.

Безумство — твоє прокляття,

Порятунок твій,

Над безоднею в твоїх обіймах

Вічність в переляку замре.

Соло.

Надлюдина ловить промінь опівнічного сонця,

Рану в грудях зцілить спійманий жар,

Сміх і екстаз… Твій розум в агонії б'ється,

Боги мертві - ти їх у сутінках зимових розп'яв -

Розіп'яв, щоб назватися богом,

Вище влади рабів убогих,

Заради влади над самим собою!

Приспів.

Безумство — твоє прокляття,

Порятунок твій,

Над безоднею в твоїх обіймах

Вічність в переляку замре.

Безумство — твоє прокляття,

Порятунок твій,

Над безоднею в твоїх обіймах

Вічність в переляку замре.