Закат - Кипелов

Я вижу, как закат стекла оконные плавит,

День прожит, а ночь оставит тени снов в углах.

Мне не вернуть назад серую птицу печали,

Все в прошлом, так быстро тают замки в облаках.

Припев:

Там все живы, кто любил меня,

Где восход — как праздник бесконечной жизни,

Там нет счета рекам и морям,

Но по ним нельзя доплыть домой.

Вновь примирит все тьма, даже алмазы и пепел,

Друг равен врагу в итоге, а итог один.

Два солнца у меня на этом и прошлом свете,

Их вместе с собой укроет горько-сладкий дым.

Припев:

Там все живы, кто любил меня,

Где восход — как праздник бесконечной жизни,

Там нет счета рекам и морям,

Но по ним нельзя доплыть домой.

Возьми меня с собой, пурпурная река,

Прочь унеси меня с собой, закат.

Тоска о том, что было, рвется через край,

Под крики серых птичьих стай.

Я вижу, как закат стекла оконные плавит,

День прожит, а ночь оставит тени снов в углах…

Я бачу, як захід сонця шибки плавить,

День проживе, а ніч залишить тіні снів в кутках.

Мені не повернути назад сірого птаха печалі,

Все в минулому, так швидко тануть замки в хмарах.

Приспів:

Там усі живі, хто любив мене,

Де схід — як свято нескінченного життя,

Там немає рахунку річкам і морям,

Але по них не можна доплисти додому.

Знову примирить усі темряви, навіть алмази і попіл,

Друг дорівнює ворогові в підсумку, а підсумк один.

Два сонця у мене на цьому і минулому світлі,

Їх разом із приховає гірко-солодкий дим.

Приспів:

Там усі живі, хто любив мене,

Де схід — як свято нескінченного життя,

Там немає рахунку річкам і морям,

Але по них не можна доплисти додому.

Візьми мене з собою, пурпурна річка,

Геть забери мене з собою, захід сонця.

Туга про те, що було, рветься через край,

Під крики сірих пташиних зграй.

Я бачу, як захід сонця шибки плавить,

День проживе, а ніч залишить тіні снів у кутах…