Ария Надира - Кипелов

В сиянье ночи лунной её я увидал,

И арфой многострунной чудный голос прозвучал.

В тиши благоуханной лилися звуки те,

И грезы, и желанья пробудились в душе моей.

Звезды в небе мерцали над задремавшею Землей,

И она, сняв покрывало, вдруг предстала предо мной.

О, ночь мечты волшебной… Восторги без конца!

О, где же ты, мечта моя?

Где вы, грёзы любви и счастья?

Прощай, прощай, мечта… Прощай, грёза любви…

У сяйво ночі місячної її я побачив,

І арфою багатострунної дивовижний голос пролунав.

У тиші запашної лилися звуки ті,

І мрії, і бажання пробудилися в моїй душі.

Зірки в небі мерехтіли над задрімалою Землею,

І вона, знявши покривало, раптом постала переді мною.

О, ніч чарівної мрії… Захоплення без кінця!

Де ж ти, мрія моя?

Де ви, мрії любові та щастя?

Прощай, прощай, мрія… Прощавай, марення кохання…