Non monsieur, je n'ai pas vingt ans - Juliette Gréco

Non Monsieur, je n’ai pas vingt ans

Vingt ans, c’est l'âge dur

Ce n’est pas le meilleur des temps

Je sais, je l’ai vécu

J’ai dansé sur quelques volcans

Troué quelques souliers

Avec mes rêves et mes tourments

J’ai fait mes oreillers

Et je dis encore aujourd’hui:

Je suis comme je suis

Oui, je me souviens des jours

Quand les jours s’en allaient

Comme un rêve à l’envers

Oui, je me souviens des nuits

Quand les oiseaux parlaient

Sous la plume à Prévert

Non Monsieur, je n’ai pas vingt ans

Vingt ans, c’est tout petit

Moi, je n’ai jamais eu le temps

D’avoir peur de la nuit

Ma maison est un soleil noir

Au centre de ma tête

J’y fais l’amour avec l’espoir

Et l'âme des poètes

Les poètes sont des enfants

Des enfants importants

Oui, je me souviens des jours

Quand les jours s’en allaient

Comme un rêve à l’envers

Oui, je me souviens des nuits

Quand les oiseaux parlaient

Sous la plume à Prévert

Moi, Monsieur, quand j’avais vingt ans

J'étais déjà perdue

Perdue, la rage entre les dents

Superbement perdue !

Moi, je dansais avec des morts

Plus vifs que les vivants

Et nous inventions l'âge d’or

Au seuil des matins blancs

J’ai toujours, chevillé au corps

Le même soleil levant

Non, Monsieur, je n’ai pas vingt ans !

Ні, сер, мені немає двадцяти

Двадцять років – важкий вік

Це не найкращі часи

Я знаю, я це прожив

Я танцював на деяких вулканах

Знайшов взуття

З моїми мріями і моїми муками

Я зробив свої подушки

І я досі кажу:

Я те, що я є

Так, я пам’ятаю дні

Коли минули дні

Як сон догори ногами

Так, я пам’ятаю ночі

Коли птахи розмовляли

Під ручкою в Превері

Ні, сер, мені немає двадцяти

Двадцять років – це дуже мало

У мене ніколи не було часу

Боятися ночі

Мій дім — чорне сонце

У центрі моєї голови

Я кохаю там з надією

І душа поетів

Поети - це діти

важливі діти

Так, я пам’ятаю дні

Коли минули дні

Як сон догори ногами

Так, я пам’ятаю ночі

Коли птахи розмовляли

Під ручкою в Превері

Я, сер, коли мені було двадцять

Я вже загубився

Пропав, лють між зубами

Чудово втрачено!

Я, я танцював з мертвими

Жвавіше за живих

І ми вигадуємо золотий вік

На порозі білих ранків

Я завжди прив'язував до тіла

Те саме сонце, що сходить

Ні, сер, мені немає двадцяти!