Madame Rosa - Juliette Gréco

Notre balcon?

Y a juste un peu moins de fleurs sur notre balcon

Notre immeuble, il faisait pas encore la manche

Il se tenait fier et se parait encore de bleu, le dimanche

Ça gueulait déjà dans le hall mais pour d’autres raisons

C'était que des enfants et l’avenir de personne était en question

Notre balcon?

Y a juste un peu moins de fleurs sur notre balcon

Nous, on est restés, on s’est pas dit que c'était étrange

Parce qu’un gamin, même s’il est pas blanc, ben, c’est quand même un ange

Les comme nous, ils sont partis les uns après les autres

Les uns derrière les autres, parce que soit-disant

On était d' moins en moins avec les nôtres

Notre balcon?

Y a juste un peu moins de fleurs sur notre balcon

Notre immeuble, il est devenu comme ces vieilles branches

Secouées au gré des vents, entre gris et vert, hésitant

Ça gueule toujours dans le hall mais plus souvent, sans aucune raison

Lorsque enfants et parents n’ont plus qu’une désuète signification

Notre balcon?

Y a juste un peu moins de fleurs sur notre balcon

«Nous» on est devenus «je», à l’inverse des hasards d’une naissance

De main dans la main, de nos promenades à paume vide, de mes solitaires errances

Plus de pressing, plus de supermarché, même plus de médecin d' quartier

Mais l' fleuriste, ah oui, oui !

Le fleuriste, lui, il a pas bougé !

Ta couronne, t’as remarqué?

C'étaient tes fleurs préférées

Notre balcon?

Y a juste un peu moins de fleurs sur notre balcon

Mon écran de télé est la fenêtre sur laquelle je m' penche

C’est pas que j' crois que ce soit l' monde, faut juste pas que le mien flanche

Y a qu'à voir la gueule du hall pour saisir mes raisons

Dans les rues, y a plus que des enfants et si peu d’adultes en question

Notre balcon?

Y a plus une seule fleur sur notre balcon

Nous, on est restés, on s’est pas dit qu' c'était étrange

Parce qu’un gamin, même s’il est pas blanc, ben, c’est quand même un ange

Les comme nous, ils sont partis les uns après les autres

Les uns derrière les autres, les uns à côté des autres

Наш балкон?

На нашому балконі квітів трохи менше

Наша будівля, ще не просилася

Він гордо стояв і все ще одягався в синє по неділях

У залі вже кричали, але з інших причин

Це були лише діти, і ні про кого не йшлося про майбутнє

Наш балкон?

На нашому балконі квітів трохи менше

Ми залишилися, нам не здалося, що це дивно

Бо дитина, навіть якщо він не білий, він все одно ангел

Як і ми, вони пішли один за одним

Один за одним, бо нібито

Ми все менше були зі своїми

Наш балкон?

На нашому балконі квітів трохи менше

Наша будівля стала схожа на ці старі гілки

Розхитаний вітрами, між сірим і зеленим, вагаючись

Він все ще кричить у вестибюлі, але частіше без причини

Коли діти і батьки мають лише застарілий сенс

Наш балкон?

На нашому балконі квітів трохи менше

«Ми» стали «Я», всупереч шансам народження

Рука об руку, про наші прогулянки з порожніми долонями, про мої самотні блукання

Немає більше ні хімчисток, ні супермаркетів, ні навіть районних лікарів

Але флорист, о так, так!

Флорист, він не ворухнувся!

Твоя корона, ти помітив?

Це були твої улюблені квіти

Наш балкон?

На нашому балконі квітів трохи менше

Мій екран телевізора — це вікно, на яке я спираюся

Я не думаю, що це світ, просто не дозволяйте моєму зазнати невдачі

Треба лише побачити обличчя залу, щоб зрозуміти мої причини

На вулицях більше, ніж дітей, а про дорослих йдеться про мало

Наш балкон?

На нашому балконі не залишилося жодної квітки

Ми залишилися, нам не здалося, що це дивно

Бо дитина, навіть якщо він не білий, він все одно ангел

Як і ми, вони пішли один за одним

Один за одним, один біля одного