La chanson de barbara (opéra de 4 sous) - Juliette Gréco

C'était le beau temps où j’avais ma vertu

Tu l’as eue aussi, t’en souviens-tu?

Et je savais bien que viendrait le moment

De choisir un époux, un amant

S’il avait de l’argent, s’il était charmant

Même en semaine, si son col était blanc

Et si par veine, il m’offrait son cœur et son nom

Moi, je lui dirais non

Il ne faut jamais baisser les yeux

L’indifférence vaut mieux

Bien que la Lune brille en les cieux

Et que le bateau dorme sur les flots bleus

Mon cœur est silencieux

Il vaut mieux, bien mieux

Ne pas livrer son cœur

Et ne montrer que calme et froideur

Faire attendre, cela n’est pas bon

Je réponds tout de suite non

Un homme du Kent est venu le premier

Et c'était un gentil cavalier

Le deuxième était aussi riche qu’un roi

Le troisième était fou d’amour pour moi

Ils avaient de l’argent, ils étaient charmants

Même en semaine, leurs faux-cols étaient blancs

Très galamment, ils m’ont offert leur cœur et leur nom

Moi, je leur ai dit non

Alors un beau jour où le ciel était clair

Vint celui qui ne m’a rien offert

Sans me saluer, dans ma chambre, il entra

Sur mon lit, son chapeau il jeta

Il n’avait pas d’argent, il n'était pas charmant

Même le dimanche, son col n'était pas blanc

Il n’a pu m’offrir qu’avec lui de souffrir

Mais je n’ai pas dit non

Devant lui, j’ai dû baisser les yeux

C’est lui qui m’a plu le mieux

La Lune scintillait dans les cieux

Et le grand bateau voguait sur les flots bleus

Mon cœur n'était plus silencieux

Je n’avais plus qu'à lui livrer tout mon cœur

Pour l’amour, il n’est pas de raison

Et le jour où passe le bonheur

On ne saurait pas dire non

Це були старі добрі часи, коли я мав свою чесноту

У вас теж було, пам'ятаєте?

І я знав, що прийде час

Вибрати собі дружину, коханця

Якби в нього були гроші, якби він був чарівний

Навіть у будні, якщо його комір був білим

А якби він випадково запропонував мені своє серце і своє ім’я

Я б сказав йому, що ні

Ніколи не дивіться вниз

Байдужість краще

Хоч на небі місяць світить

А човен спить на синіх хвилях

Моє серце мовчить

Це краще, набагато краще

Не здавайтеся свого серця

І проявляти тільки спокій і холод

Чекати не добре

Відразу відповідаю ні

Першим прийшов чоловік із Кенту

І він був хорошим вершником

Другий був багатий, як король

Третій був шалено закоханий у мене

У них були гроші, вони були чарівні

Навіть у будні їхні коміри були білі

Дуже галантно вони запропонували мені свої серця та імена

Я сказав їм, що ні

Тож одного прекрасного дня, коли небо було ясним

Прийшов той, хто мені нічого не пропонував

Не привітавшись зі мною, він увійшов у мою кімнату

На моє ліжко він кинув свій капелюх

У нього не було грошей, він не був чарівним

Навіть у неділю його комір не був білим

Він міг лише запропонувати мені потерпіти разом із ним

Але я не сказав ні

Перед ним мені довелося опустити очі

Він мені найбільше сподобався

Місяць на небі мерехтів

І плив великий корабель по синіх хвилях

Моє серце вже не мовчало

Я просто повинен був віддати йому все своє серце

Для кохання немає причини

І день, коли щастя минає

Не можу сказати ні