Adieu Bohême - Juliette Gréco

Les enfants accourent vers elle

Et crient de joie en bondissant

Avec des seaux, avec des pelles

Et leurs parents qui les appellent

«T'éloigne pas trop, sois prudent»

Mais doucement, tout doucement

Doucement, la mer se retire

Se retire

Le Soleil qui se couche en elle

Dans la dernière lueur du jour

Voudrait la garder pour toujours

Même la Lune la rappelle

Pour qu’elle fasse son retour

Mais doucement, tout doucement

Doucement, la mer se retire

Se retire

Elle laissera derrière elle

Sur la plage où tombe la nuit

Des coquillages pêle-mêle

Des galets longuement polis

Et des bouchons et des débris

Et doucement, tout doucement

Doucement, la mer se retire

Se retire

Ses vagues se sont reposées

Et ses colères redoutables

Se sont maintenant apaisées

Laissant quelques châteaux de sable

Pour protéger l'éternité

Car doucement, tout doucement

Doucement, la mer se retire

Se retire

Діти біжать до неї

І кричать від радості, коли вони стрибають

З відрами, з лопатами

І їхні батьки, які їм дзвонять

«Не відходь занадто далеко, будь обережним»

Але повільно, дуже повільно

Повільно море відступає

знімає

Сонце, що заходить у ній

В останньому світлі дня

Хотілося б зберегти її назавжди

Навіть місяць нагадує їй

Щоб вона повернулася

Але повільно, дуже повільно

Повільно море відступає

знімає

Вона залишить позаду

На пляжі, де настає ніч

Змішані черепашки

Довга полірована галька

І затори і сміття

І повільно, дуже повільно

Повільно море відступає

знімає

Його хвилі спочили

І його жахливі істерики

Зараз вщухли

Залишаючи кілька піщаних замків

Щоб захистити вічність

Тому що повільно, дуже повільно

Повільно море відступає

знімає