Madame Suzie - Jeanne Cherhal

Madame Suzie a des ennuis

Madame Suzie a des soucis

Elle paraît bien triste elle qui

Pourtant tous les jours me sourit

Quand elle vient à la boulangerie

Tout a commencé mercredi

Le jour où avec son mari

Elle reçoit le petit Jean-Louis

A manger sur le coup d’midi

C’est leur fils, il est très gentil

Et justement ce mercredi

D’après ce qu’a dit madame Suzie

Il avait, le petit Jean-Louis

Tout juste vingt-six ans et demi

Mon dieu, c’est fou ce que ça grandit

Le mari de madame Suzie

Qui du même coup est aussi

Le père de notre brave Jean-Louis

A réfléchi et puis s’est dit

Qu’il fallait parler au petit

Quand Jean-Louis la porte a franchie

Ses parents l’ont bien accueilli

Puis tous les trois se sont assis

Autour du plat de spaghettis

Et Monsieur la parole a prit:

«On sait qu'à vingt-six ans et demi

C’est bien que les gars se marient

Sinon ça traîne et puis les filles

Y’en a plus nulle part, et oui!

Qu’est-ce que tu en penses mon petit?»

Comme Jean-Louis restait interdit

Madame Suzie lui a servi

Une grosse assiette de spaghettis

En pensant que comme l’appétit

Le bagou vient petit à petit

Mais aussitôt Monsieur reprit:

«Jean-Louis un de ces quatre midis

Faudrait que tu ramènes ici

Avec toi ta petite amie

Faudra nous présenter une fille»

Dans son assiette madame Suzie

Avait très peu de spaghettis

Mais elle souriait à Jean-Louis

Comme pour lui dire: «réponds nous oui»

Mais Jean-Louis restait interdit

Le silence avait assombri

L’humeur du papa de Jean-Louis

Qui se dit: «il se fout de qui»

C'était tendu dans la famille

Et c’est là que Jean-Louis a dit:

«Papa Marcel, Maman Suzie

Vous en serez sans doute aigris

Mais jamais une seule fille

ne passera le seuil d’ici

Pardonnez-moi j’aime un garçon»

«Faux!

C’est pas possible petit con

Tu mens ou tu perds la raison

Les garçons avec les garçons

On voit ça que dans les feuilletons

Pas sous le toit de ma maison»

Entre les deux monta le ton

Et pleura madame Suzon

Le père décida pour de bon

Que son débauché de fiston

ne viendrait plus à la maison

Alors Jean-Louis mit sont blouson

Il regarda madame Suzon

Qui se mouchait dans un torchon

Les yeux rouges comme des pucerons

Et puis il quitta la maison

Madame Suzie a des ennuis

Madame Suzie a des soucis

Elle paraît bien triste elle qui

Pourtant tous les jours me sourit…

Мадам Сьюзі потрапила в біду

Місіс Сьюзі потрапила в біду

Вона здається дуже сумною, вона хто

Але кожен день посміхається мені

Коли вона приходить до пекарні

Все почалося в середу

День, коли з чоловіком

Вона приймає маленького Жана-Луї

Їсти опівдні

Він їхній син, він дуже милий

І тільки в цю середу

З того, що сказала місіс Сьюзі

У нього був маленький Жан-Луї

Всього двадцять шість з половиною

Боже мій, божевільно, як сильно воно росте

Чоловік мадам Сюзі

що в той же час також є

Батько нашого хороброго Жана-Луї

Подумав, а потім сказав собі

Щоб треба було говорити з малим

Коли Жан-Луї увійшов у двері

Його вітали батьки

Тоді всі троє сіли

Навколо тарілки спагетті

І пан слово взяв:

«Ми знаємо це у двадцять шість з половиною

Добре, що хлопці одружуються

Інакше тягне і то дівчат

Більше ніде немає, і так!

Що ти думаєш про це, мій маленький?»

Як Жан-Луї залишився розгубленим

Мадам Сюзі обслуговувала його

Велика тарілка спагетті

Думка, що як апетит

Блюз приходить потроху

Але тут же мсье продовжив:

«Жан-Луї в один із чотирьох днів

Ви повинні повернути його сюди

З тобою твоя дівчина

Вам доведеться познайомити нас з дівчиною"

На тарілці мадам Сюзі

Спагетті було дуже мало

Але вона посміхалася Жану-Луї

Ніби кажу йому: «відповідай нам так»

Але Жан-Луї залишився безмовним

Тиша потемніла

Настрій тата Жан-Луї

Хто каже собі: «Йому байдуже хто»

У родині було напружено

І ось тут Жан-Луї сказав:

«Тато Марсель, мама Сьюзі

Ви, безсумнівно, будете озлоблені

Але жодної дівчини ніколи

не переступить звідси поріг

Вибач мені, я люблю хлопця"

«Фейк!

Це неможливо, чувак

Ви брешете або втратите розум

Хлопчики з хлопцями

Ви бачите це тільки в мильних операх

Не під дахом мого будинку»

Між двома піднявся тон

І заплакала мадам Сюзон

Батько вирішив назавжди

Чим його розпусний син

більше не прийшов би додому

Тож Жан-Луї одягнув піджак

Він подивився на мадам Сюзон

Хто высморкався в рушник

Очі червоні, як у попелиці

А потім пішов з дому

Мадам Сьюзі потрапила в біду

Місіс Сьюзі потрапила в біду

Вона здається дуже сумною, вона хто

Але кожен день посміхається мені...