Douze Fois Par An - Jeanne Cherhal

Douze fois par an régulièrement

Elle se tord de douleur

Se mord les doigts dans son lit

Étouffant ses cris

Elle a mal

Ce mal vif et lourd la tient nuit et jour

C’est ça être une femme

Un être de chair et de sang

C’est beau

Et pourtant ça fait mal

Que faut-il donc faire

Pour que de ses fers

De ce joug qui d’elle se joue

Elle se délivre

Seule dans son givre

Elle a froid

Ses larmes amères

Gouttes d’eau de mer

Glissent

Et coulent le long de son cou

Douleur abhorrée

Quand vas-tu filer

Elle a mal

Son ventre est un feu

Un volcan fiévreux

Qui crie à sa place

Les mots les angoisses

Que ses lèvres taisent

Alors dans sa braise

Elle a mal

Douze fois par an régulièrement

Elle se tord de douleur

Se mord les doigts dans son lit

Étouffant ses cris

Elle a mal

Дванадцять разів на рік регулярно

Вона корчиться від болю

Кусає пальці в ліжку

Придушуючи її крики

Вона поранена

Це гостре й важке зло тримає її день і ніч

Це бути жінкою

Істота з плоті і крові

Це гарно

І все-таки болить

Отже, що слід робити

За те його праски

З цього ярма, що грає з нею

Вона звільняється

Одна в її мороз

Вона холодна

Її гіркі сльози

Краплі морської води

ковзання

І бігти по її шиї

огидний біль

Коли будеш крутитися

Вона поранена

Її живіт — вогонь

Лихоманковий вулкан

Хто за нього кричить

Слова тривоги

Що його губи мовчать

Так у його вугіллі

Вона поранена

Дванадцять разів на рік регулярно

Вона корчиться від болю

Кусає пальці в ліжку

Придушуючи її крики

Вона поранена