Cinq Ou Six Années - Jeanne Cherhal

Le long des longs cheveux de dix-sept ans

Que je nouais de temps en temps

Glissaient parfois quelques mains nues

Que sont-elles devenues?

Le long des longues nuits dans la pénombre

Je me disais «Ça y est, je sombre»

Et j’attendais le petit jour

Qui revenait toujours

Cinq ou six années de presque rien

Âge imbécile, âge désespéré

Cinq ou six années, je me souviens

J'étais l’argile et le feu mélangés

Le long des longs couloirs de ce lycée

Où je m’ennuyais à crever

Je traçais des mots sur les murs

Sans qu’on me voie, bien sûr !

Le long des longues journées noires et blanches

Les deux mains cachées dans mes manches

J’aurais donné pour être ailleurs

Un morceau de mon cœur

Le long des longs dimanches agonisants

Dieu !

Je détestais le présent

Et me réfugiais dans ma tour

Où je mourais d’amour

Le long des longues lettres clandestines

Que j'écrivais en héroïne

J’imaginais en grand secret

Que, pour moi, on mourait

Le long des longs cheveux de dix-sept ans

Que tu nouais de temps en temps

Glissaient parfois quelques mains nues

Que sont-elles devenues?

Le long des longues nuits dans la pénombre

Je me disais «Ça y est, je sombre !»

Et j’attendais le petit jour

Qui revenait toujours

Cinq ou six années de presque rien

Уздовж довгого волосся сімнадцяти

Що я час від часу зав’язую

Іноді кілька голих рук послизнулися

Якими вони стали?

Довгими ночами в темряві

Я сказав: "Ось і все, я тону"

А я чекав світанку

який завжди повертався

П'ять-шість років майже нічого

Дурний вік, відчайдушний вік

П’ять чи шість років, я пам’ятаю

Я був глиною і вогнем, змішаними разом

Уздовж довгих залів цієї середньої школи

Де я нудьгував до смерті

Я креслив слова на стінах

Не побачивши, звичайно!

Протягом довгих чорно-білих днів

Обидві руки заховані в моїх рукавах

Я б дав бути в іншому місці

Частинка мого серця

У довгі мучні неділі

Боже!

Я ненавидів сьогодення

І сховався в моїй вежі

Де я вмирав від кохання

Уздовж довгих підпільних листів

Те, що я написала як героїня

Я таємно уявляв

Що для мене ми вмирали

Уздовж довгого волосся сімнадцяти

Що ти час від часу прив’язував

Іноді кілька голих рук послизнулися

Якими вони стали?

Довгими ночами в темряві

Я сказав: «Ось і все, я тону!»

А я чекав світанку

який завжди повертався

П'ять-шість років майже нічого