Les amants de Vérone - Isabelle Aubret

Vérone, qu’as-tu fait des deux amants si beaux

Qui s’appelaient, je crois, Juliette et Roméo?

Les amants de Vérone sont à jamais couchés

Est-ce donc pour mourir qu’ils se sont tant aimés?

Plus de baisers donnés, plus de corde au balcon

Le temps qui brise tout n’a laissé que de l’ombre.

L’alouette qui chante pour annoncer le jour

Ne verra plus s’enfuir l’amoureux et l’amour.

Vérone, qu’as-tu fait des deux amants si beaux

Qui s’appelaient, je crois, Juliette et Roméo?

Les amants de Vérone n’iront plus au jardin.

L’iris bleu de la nuit peut refleurir en vain.

Si parfois, deux colombes inclinent un peu le cou

C’est que le vent murmure quelque chose de fou.

Mais leurs coeurs apaisés ne craignent plus l’aurore

Et dans leurs mains trouées, la rose brûle encore.

Vérone, qu’as-tu fait des deux amants si beaux

Qui s’appelaient, je crois, Juliette et Roméo?

Верона, що ти зробила з двома такими прекрасними закоханими

Кого, я вважаю, називали Джульєттою і Ромео?

Закохані Верони вічно в ліжку

Невже тоді вони так любили один одного, щоб померти?

Більше жодних поцілунків, жодної мотузки на балконі

Час, що руйнує все, залишив лише тіні.

Жайворонок, що співає, щоб сповістити день

Більше не побачить коханця і кохання втече.

Верона, що ти зробила з двома такими прекрасними закоханими

Кого, я вважаю, називали Джульєттою і Ромео?

Закохані Верони більше не підуть у сад.

Блакитний ірис ночі може знову зацвісти даремно.

Якщо іноді два голуби трохи схиляють шию

Це вітер щось божевільне шепоче.

Але їхні мирні серця більше не бояться світанку

А в їхніх дірявих руках досі горить троянда.

Верона, що ти зробила з двома такими прекрасними закоханими

Кого, я вважаю, називали Джульєттою і Ромео?