On n'oublie rien - Isabelle Aubret

On n’oublie rien, de rien

On n’oublie rien du tout

On n’oublie rien de rien

On s’habitue, c’est tout

Ni ces départs, ni ces navires

Ni ces voyages, qui nous chavirent

De paysages en paysages

Et de visages en visages

Ni tous ces ports, ni tous ces bars

Ni, tous ces attrape-cafards

Où l’on attend le matin gris

Au cinéma de son whisky

Ni tout cela ni rien au monde

Ne sait pas nous faire oublier

Ne peut pas nous faire oublier

Qu’aussi vrai que la Terre est ronde

Ni ces jamais, ni ces toujours

Ni ces je t’aime, ni ces amours

Que l’on poursuit à travers cœurs

De gris en gris, de pleurs en pleurs

Ni ces bras blancs, d’une seule nuit

Collier de femme pour notre ennui

Que l’on dénoue, au petit jour

Par des promesses, de retour

Ni tout cela ni rien au monde

Ne sait pas nous faire oublier

Ne peut pas nous faire oublier

Qu’aussi vrai que la Terre est ronde

Ni même ce temps, où j’aurais fait

Mille chansons, de mes regrets

Ni même ce temps où mes souvenirs

Prendront mes rides, pour un sourire

Ni ce grand lit, où mes remords

Ont rendez-vous, avec la mort

Ni ce grand lit, que je souhaite

À certains jours, comme une fête

Ni tout cela ni rien au monde

Ne sait pas nous faire oublier

Ne peut pas nous faire oublier

Qu’aussi vrai que la Terre est ronde

Ми нічого не забуваємо, нічого

Ми взагалі нічого не забуваємо

Ми нічого не забуваємо

Ми звикаємо, от і все

Ні цих відходів, ні цих кораблів

Ані ці подорожі, які нас переповнюють

Від пейзажів до пейзажів

І від обличчя до обличчя

Не всі ці порти, не всі ці бари

Та й усі ті ловці тарганів

Де чекаєш сірого ранку

До кінотеатру його віскі

Не все це і нічого на світі

Не знає, як змусити нас забути

Не може змусити нас забути

Це так само вірно, як Земля кругла

Ні ці ніколи, ні ці завжди

Ні ці я тебе люблю, ні ці кохання

До чого ми шукаємо через серця

Від сірого до сірого, від сліз до сліз

Ані ці білі руки однієї ночі

Жіноче намисто на нашу досаду

Що ми розгадуємо, на світанку

За обіцянками, назад

Не все це і нічого на світі

Не знає, як змусити нас забути

Не може змусити нас забути

Це так само вірно, як Земля кругла

Навіть цього разу, коли я б це зробив

Тисяча пісень, моїх жалю

Навіть той час, коли мої спогади

Прийме мої зморшки, за посмішку

Ні це велике ліжко, де моє каяття

Влаштуйте побачення зі смертю

Ні те велике ліжко, яке я хотів би

У певні дні, як вечірка

Не все це і нічого на світі

Не знає, як змусити нас забути

Не може змусити нас забути

Це так само вірно, як Земля кругла