If Loneliness Was All - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

«Will I ever find the one I"ve waiting for a thousand years?»

but the answer to this question lies within the confines of your (hopes and)

fears.

«Heal me, feel me, reveal and seal me!

Shed a light upon my lonely soul!»

But there is no-one (no other being) on the outside to make you whole …

(scene cut)

«Twelve faces shape the unholy circle, one mask for any opportunity.

This sphere must remain incomplete …- (as) in its centre the thirteenth mask

is me.»

If love was something I could feel, at least some kind of cheerfulness …

— but i feel nothing, drowned in pain, half-frozen in my emptiness

Beyond this veneer of friendless lies my true face, that no-one knows.

This mask"s a lie, obvious and sad, my heart is empty and all is cold.

The same stage:

(on the staircase, some other night)

Imagine, what it would be like, if love was really all !!!

Then I"

d truly be alone without

a resting place or a final home, if love was really all …

«Confide a secret to me, and I"ll keep it to myself! I"m like a temple built of sadness, trustworthy like a grave …»

(scene cut)

«Чи знайду я колись ту, на яку чекаю тисячу років?»

але відповідь на це запитання лежить у межах ваших (надій та)

страхи.

«Зціли мене, відчуй мене, розкрий і запечатай мене!

Пролий світло на мою самотню душу!»

Але немає нікого (немає іншої істоти) зовні, щоб зробити вас цілісним…

(вирізка сцени)

«Дванадцять облич формують несвяте коло, одна маска для будь-якої нагоди.

Ця сфера повинна залишатися незавершеною...- (як) у її центрі тринадцята маска

це я.»

Якби я міг відчувати любов, хоча б якусь бадьорість…

— але я нічого не відчуваю, потону в болі, напівзамерз у моїй порожнечі

За цією поверхнею бездружніх ховається моє справжнє обличчя, про яке ніхто не знає.

Ця маска брехня, очевидна і сумна, моє серце порожнє і все холодне.

Той самий етап:

(на сходах, якась інша ніч)

Уявіть, що було б, якби любов була справді всім!!!

Потім я"

г справді бути самотнім без

місце спочинку чи останній дім, якби любов була справді всім…

«Довір мені таємницю, і я залишу не у собі! Я як храм, побудований  із печу, надійний, як могила…»

(вирізка сцени)