Tales from the Inverted Womb - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Alas, let me tell you about the beauty of the tomb:

the stained glass, all viole (n)t,

enhancing the gloom.

Dark flowers,

all withered, fragile and old,

yet, their perfume still lingers like a secret untold.

Like a dream, or a memory that floats in this vault,

waiting for the moment it shall be recalled by some

visitor, maybe, who is seeking release from a strange

kind of sadness, some unknown disease.

Its symptoms are madness, caused by the music in his

head, sung by an endless choir, called:

«the Voices of the Dead».

It’s his longing for silence,

for the absence of sound, that will lead him the hidden

path below the ground.

Where he shall discover,

though terror and fear, behind black iron doors.

… something is sleeping here: a little dead baby,

a young boy lies kept, as fragile and frightened, crippled and sad…

На жаль, дозвольте мені розповісти вам про красу гробниці:

вітраж, весь фіолетовий (н)т,

посилення похмурості.

Темні квіти,

все висохле, тендітне й старе,

однак їхні духи досі зберігаються, як нерозказаний секрет.

Як мрія чи спогад, що плаває в цьому сховищі,

чекаючи моменту, коли хтось відкликає його

відвідувач, можливо, який шукає звільнення від незнайомця

якийсь сум, якась невідома хвороба.

Його симптоми — божевілля, викликане музикою в нього

голова, яку співає нескінченний хор, що називається:

«Голоси мертвих».

Це його прагнення до тиші,

через відсутність звуку, який приведе його до прихованого

шлях під землею.

Де він відкриє,

хоч жах і страх, за чорними залізними дверима.

... тут щось спить: маленька мертва дитина,

Маленький хлопець лежить такий же тендітний і наляканий, покалічений і сумний…