Minnesang - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Oh, wie gern’würd'er Euch künden

Von der Welt und wie er sie sieht,

Doch wie könnte von etwas er sprechen,

Von dem er absolut nichts versteht?!

Wie gern’würd'er Euch singen

Von der Liebe, die alles durchwebt,

Doch ihm bleibt nur die traurige Klage,

Denn noch keinen Tag hat er’s erlebt.

Ach, wie gern’würd'er Euch preisen

Von der Freiheit unendlichem Glück,

Doch straften dann seine eig’nen Ketten

Ihn Lügen bei jedem Schritt.

Gar wohlbehütet ist sein Leben,

Und dies gibt ihm die Möglichkeit,

Leidend im Dunkel langzuliegen,

Pflegend nur die Traurigkeit.

Minnesang, oh Minnesang,

Unser Arsch ist fett, uns’re Nase lang.

Von gar nichts handelt dieses Lied,

Da Einfalt nun mal nichts gebiert.

Von allen Melodien hat er

Die traurigste für sich erwählt,

Denn sie gleicht so sehr seinem Wesen

Und dem maßlosen Leid, das ihn quält.

Eine Sage von Monstern und Feen,

Ja, von Heiden auch und Zauberkraft,

Von Bestimmung, von Zufall und Wundern

Und dem Schläfer, der am End’erwacht.

Ja, all dies steht geschrieben schon in dem Buch,

Das man Schicksal nennt,

Und obgleich schon vor Zeiten ersonnen,

Seinen Ausgang hier doch niemand kennt.

Ein Buch, das sich in Schweigen hüllt,

Seine Zeilen beim Lesen erst entstehen,

Damit die neugierig blätternd'Hand

Nichts als leere Seiten soll seh’n.

Minnesang, oh Minnesang,

Wenn das Ende näht,

Wird’s uns doch schrecklich bang.

Von gar nichts handelt dieses Lied,

Weil Einfalt nun mal nichts gebiert.

О, як він хотів би оголосити про вас

Про світ і про те, як він його бачить

Але як він міг про щось говорити

В яких він абсолютно нічого не розуміє?!

Як він хотів би тобі співати

Про любов, яка пронизує все

Але все, що йому залишилося, це сумний лемент

Бо він ще не бачив цього дня.

Ой, як він хотів би тебе похвалити

Від свободи безмежне щастя,

Але потім його власні кайдани покарали

Він бреше на кожному кроці.

Його життя добре захищене,

І це дає йому можливість

Лежачи, страждаючи в темряві

Виховуючи лише смуток.

менестрель, о менестрель,

Жопа у нас товста, ніс довгий.

Ця пісня ні про що

Бо простота нічого не народжує.

З усіх мелодій, які він має

вибрав для себе найсумніший,

Тому що вона дуже схожа на його натуру

І незмірні страждання, що його мучать.

Казка про монстрів і фей

Так, від поган теж, і магічна сила,

Про долю, про збіг обставин і про чудеса

І сплячий, що прокидається в кінці.

Так, все це вже написано в книзі,

що називається долею

І хоча придуманий давно

Ніхто тут не знає, звідки воно взялося.

Книжка, що ховається в тиші,

Його рядки виникають лише під час читання,

Так що цікавий махнув рукою

Нічого, крім порожніх сторінок, не буде видно.

менестрель, о менестрель,

Коли кінець близький

Ми будемо страшенно боятися.

Ця пісня ні про що

Бо простота нічого не народжує.