Day Of The Dead - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Unexpected… suddenly…as if from nowhere they appear,

the monks are wearing fire-coloured gowns,

their faces, friendly but determined, are hidden behind lacquered masks,

painted black&white, they’re having the shape of over-dimensional skulls.

Quickly and nimbly they are moving forward, hopping dextrously,

throwing their legs like ageless jesters… so high up into the air.

Each of them is armed with a short, an even piece of wood,

remarkably resembling… ancient worn-out washing-boards.

Polished to strike ritually…-this is the DAY OF THE remaining DEAD.

On this day we celebrate the expulsion, or rebuke,

of the spirits wich have unintendedly been dragged along.

Some of these ghosts have been forgotten, some have simply been ignored,

these remnants with a gowing hunger… must be exorcised, must be removed.

This ritual alway commences without warning, suddenly,

therefore it cannot be assigned to a certain date of time.

It rather tends to inevitably follow a chain of events,

a special spiritual feature inherent in each and everyone of them.

Put of the sphere of influence… of the sphere of the days to be

the monks are approaching, spinning on their own axis as they dance and sing

and hitting every person present dard between the shoulder-blades

as everyone here is dragging fidget, invisible…"appendages".

As if by change, not expressly invited, we’ve assembled here today

vehemently we are being hit… and driven through the western gates,

out of the monastery in the direction of the setting sun

a necessary purifying ceremony for the (fragile) days to come…

Несподівано... раптом... неначе нізвідки вони з'являються,

ченці одягнені в шати вогняного кольору,

їхні обличчя, привітні, але рішучі, приховані за лакованими масками,

пофарбовані в чорно-білий колір, вони мають форму надмірних черепів.

Швидко і спритно вони рухаються вперед, спритно стрибаючи,

підкидаючи ноги, як нестаріючі блазні... так високо в повітря.

Кожен з них озброєний коротким, рівним шматком дерева,

надзвичайно схожі на... старовинні зношені пральні дошки.

Відшліфований, щоб вдарити ритуально… – це ДЕНЬ МЕРТВИХ, що залишилися.

У цей день ми святкуємо виключення чи докір,

духів, яких ненавмисно затягнули за собою.

Деякі з цих привидів були забуті, деякі просто проігноровані,

ці залишки, що тягнуться з голодом, потрібно вигнати, видалити.

Цей ритуал завжди починається без попередження, раптово,

тому його не можна призначити до певної дати часу.

Воно швидше має тенденцію неминуче слідувати ланцюжку подій,

особлива духовна риса, притаманна кожному з них.

Поміщення сфери впливу... сфери будьчих днів

ченці наближаються, крутяться навколо своєї осі, танцюючи й співаючи

і вдаривши всіх присутніх дротиком між лопаток

як тут усі тягнуть непосиду, невидимку… «придатки».

Неначе за зміною, без спеціального запрошення, ми зібралися тут сьогодні

нас сильно б’ють... і проганяють крізь західні ворота,

з монастиря у напрямку заходу сонця

необхідна церемонія очищення для майбутніх (тендітних) днів…