In der Palästra - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

As through the pipes the waters fell

Down to the bottom of the well

In listless apathy I gazed

At the cold waters — as he bathed

I half behold that scenery

And its most sensual masculinity

Yet, disappointment, oh, can’t you see

Is still the cause and the cardinal symptom of my sick, sad reality

Silver equals chill, but that suits me just fine

I’m shyly sipping water while he drinks whole jugs of wine

He likes all kind of women, and I, I only hate men

He marvels at all things new to him and I only wait for all things in this sick

world to end

The water pouring down his spine

Caressed his strong physique, oh, so well-defined

Calm like a rock he stands, oh, behold his beautiful body and soul

A friendly God must have built this man to an all well-balanced whole

What sad bewilderment this brought

Physical clearness, alas, still so much abhorred:

An ancient ghost awoke and fiercely arose in me:

It was that old, savage, yet half-forgotten ideal of perfect neutrality

Silver equals chill, but that suits me just fine

I’m shyly sipping water while he drinks whole jugs of wine

He likes all kind of women, and I, I only hate men

He marvels at all things new to him and I only wait for all things in this sick

world to end

I somewhat envy this naturally beautiful man

He never knew or encountered the hatred and shame that I bare

The doubt, the cloak of disgust and the all-devouring dread

And if I told him about it, he might only shake his head

With kindly amused, melodious laughter,

he then would perhaps merely smile

At my… Oh, so stupid silliness

And the beast that is raging inside

Коли крізь труби, вода впала

До дна колодязя

Я дивився з млявою апатією

У холодних водах — як він купався

Я наполовину бачу цей краєвид

І його найчуттєвіша маскулінність

Проте, розчарування, о, хіба ви не бачите

Досі є причиною та основним симптомом моєї хворої, сумної реальності

Срібло – це холод, але мені це цілком підходить

Я сором’язливо сьорбаю воду, а він п’є цілі глечики вина

Йому подобаються будь-які жінки, а я ненавиджу лише чоловіків

Він дивується всім новим для нього, а я лише чекаю всього в цьому хворому

кінець світу

Вода ллється по хребту

Пестив його міцну статуру, о, так добре виражену

Спокійний, як скеля, він стоїть, о, ось його прекрасне тіло й душа

Дружній Бог, мабуть, створив цю людину до всього добре збалансованого цілого

Яке сумне здивування це викликало

Фізична чіткість, на жаль, досі так ненавидить:

Стародавній привид прокинувся і люто застав у мені:

Це був той старий, дикий, але напівзабутий ідеал досконалої нейтральності

Срібло – це холод, але мені це цілком підходить

Я сором’язливо сьорбаю воду, а він п’є цілі глечики вина

Йому подобаються будь-які жінки, а я ненавиджу лише чоловіків

Він дивується всім новим для нього, а я лише чекаю всього в цьому хворому

кінець світу

Я дещо заздрю ​​цьому прекрасному від природи чоловікові

Він ніколи не знав і не стикався з ненавистю та соромом, які я відчував

Сумнів, плащ огиди і всепоглинаючий страх

І якщо я скажу йому про це, він може лише похитати головою

З привітним веселим, мелодійним сміхом,

тоді він, можливо, просто посміхається

На мою... О, така дурна дурість

І звір, що лютує всередині