The Conqueror Worm - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Lo!

't is a gala night

Within the lonesome latter years!

An angel throng, bewinged, bedight

In veils, and drowned in tears

Sit in a theatre, to see

A play of hopes and fears

While the orchestra breathes fitfully

The music of the spheres

Mimes, in the form of God on high

Mutter and mumble low

And hither and thither fly—

Mere puppets they, who come and go

At bidding of vast formless things

That shift the scenery to and fro

Flapping from out their Condor wings

Invisible Wo!

That motley drama—oh, be sure

It shall not be forgot!

With its Phantom chased for evermore

By a crowd that seize it not

Through a circle that ever returneth in

To the self-same spot

And much of Madness, and more of Sin

And Horror the soul of the plot

But see, amid the mimic rout

A crawling shape intrude!

A blood-red thing that writhes from out

The scenic solitude!

It writhes!—it writhes!—with mortal pangs

The mimes become its food

And seraphs sob at vermin fangs

In human gore imbued

Out—out are the lights—out all!

And, over each quivering form

The curtain, a funeral pall

Comes down with the rush of a storm

While the angels, all pallid and wan

Uprising, unveiling, affirm

That the play is the tragedy, «Man,»

And its hero, the Conqueror Worm

Ло!

це урочистий вечір

Протягом самотніх останніх років!

Натовп ангелів, очарований, у ліжку

У вуалі і потонув у сльозах

Сядьте в театр, погляньте

Гра надій і страхів

Поки оркестр судорожно дихає

Музика сфер

Міми, у формі Бога на висоті

Тихо бурмотіть і бормочуть

І літають туди-сюди —

Прості маріонетки, які приходять і йдуть

На торгах великих безформних речей

Це зміщує декорацію туди-сюди

Розмахуючи крилами Кондора

Невидиме Ву!

Ця різноманітна драма — о, будьте впевнені

Це не забути!

З його Phantom гнатися назавжди

Натовпом, який не захоплює його

Через коло, яке завжди повертається

На те саме місце

І багато божевілля, і більше гріха

І Жах душі сюжету

Але дивіться, серед імітаційного розгрому

Повзаюча форма вторгається!

Криваво-червона річ, яка корчиться

Мальовнича самотність!

Воно корчиться!—воно корчується!—від смертельних мук

Міми стають його їжею

І серафіми ридають на ікла шкідників

В людській крові просякнуті

Погасли вогні — погасли всі!

І над кожною тремтливою формою

Завіса, похоронний пагром

Падає разом із бурею

Поки янголи, всі бліді і тьмяні

Повстання, розкриття, утвердження

що п’єса – це трагедія «Людина»,

І його герой, Черв'як-Завойовник