Верещагин - Фёдор Чистяков

Наполовину матросы, немного индейцы, чуть-чуть ковбои,

Шхуна мчится в открытое море и парус полощут шальные ветра.

И хотя земля не видна, на борту ещё есть запасы вина,

И команда гуляет по этой причине и будет там праздновать ночь до утра.

И на шхуне есть зал-ресторан, в котором так приятно сидеть,

Там выступает так много различных артистов, найдётся на что посмотреть.

И в ожидании вечернего шоу оснований печалиться нет.

И хотя не известно, куда идёт судно, зато сегодня снова будет концерт.

Но один из артистов узнал, что кое-кто с кухни, а также матросы,

Танцовщица балета и два кочегара, и кое-кто из комсостава

Уплывали на шлюпках прочь с корабля, туда, где на горизонте земля,

Такая земля, о которой они не мечтали за всю свою долгую жизнь.

Да в самом разгаре веселья, на самом пике сюжета,

Он узнал, что корабль взорвётся, и что впереди ждут мины и льды.

И что капитан одержимый маньяк, он безумен и пьян, а все тешат друг-друга

Пустою надеждой, что может вот так, на полном ходу, рукою подать до весны.

Вот и всё, вот и всё.

Верещагин уходит с баркаса.

Пусть плывёт, пусть плывёт, пусть плывёт себе без тормозов.

Пусть кто хочет на празднике этом распевает весёлые песни.

Верещагин уходит с баркаса, и не стоит об этом жалеть.

Кто-то сказал: «Это поезд в огне."а кто-то: «Это трэйн, который слоу даун.»

И кто-то просил остановить землю, и говорил, что он хочет сойти.

Кто-то сказал: «Корабль уродов."и «Нам некуда больше бежать.»

Кто-то крикнул: «Да ведь это Титаник, который так быстро уходит под лёд.»

Но, когда раздавались сигналы тревоги, это был повод придумать стихи.

И ревели артисты, и кровью плевались, и выли как на скотобойне быки.

А в зале раздались крики восторга, и шхуну бросало вверх, вниз,

Вот это да, вот это классное шоу, отличная сцена, пожалуйста «бис».

А теперь, а теперь Верещёгин уходит с баркаса.

Пусть плывёт, пусть плывёт, пусть плывёт себе без тормозов.

Пусть кто хочет на празднике этом распевает весёлые песни,

Верещагин уходит с баркаса, и не стоит об этом жалеть.

Наполовину матросы, немного индейцы, немного ковбои,

И шхуна мчится в открытое море, отчаянно бьются шальные сердца.

И хотя земля не видна, на борту ещё есть запасы вина,

И по этой причине команда гуляет, и будет праздновать ночь…

Ночь до конца.

Верещагин уходит с баркаса,

Пусть плывёт, пусть плывёт, пусть плывёт себе без тормозов.

Пусть кто хочет на празднике этом распевает счастливые песни,

Верещагин уходит с баркаса, и не надо об этом жалеть.

Наполовину матроси, трохи індіанці, трохи ковбої,

Шхуна мчить у відкрите море і вітрило полощуть шалені вітри.

І хоч земля не видна, на борту ще є запаси вина,

І команда гуляє з цьої причини і буде там святкувати ніч до ранку.

І на шхуні є зал-ресторан, в якому так приємно сидіти,

Там виступає так багато різних артистів, знайдеться на що подивитися.

І в очікуванні вечірнього шоу підстав журитися немає.

І хоча не відомо, куди йде судно, зате сьогодні знову буде концерт.

Але один з артистів дізнався, що дехто з кухні, а також матроси,

Танцівниця балету і два кочегари, і дехто з комскладу

Впливали на шлюпках геть із корабля, туди, де на горизонті земля,

Така земля, про яку вони не мріяли за все своє довге життя.

Так в самому розпалі веселощів, на самому піку сюжету,

Він дізнався, що корабель вибухне, і що попереду чекають міни і криги.

І що капітан одержимий маніяк, він божевільний і п'яний, а всі тішать один одного

Порожньою надією, що може ось так, на повному ходу, рукою подати до весни.

Ось і все, ось і все.

Верещагін йде з баркасу.

Нехай пливе, хай пливе, хай пливе собі без гальм.

Нехай хто хоче на святі цьому співає веселі пісні.

Верещагін йде з баркасу, і не варто про це шкодувати.

Хтось сказав: «Це поїзд у вогні.» А хтось: «Це трейн, який слоу вниз.»

І хтось просив зупинити землю, і казав, що він хоче зійти.

Хтось сказав: «Корабль виродків.» І «Нам нікуди більше тікати.»

Хтось крикнув: «Та це Титанік, який так швидко йде під лід.»

Але коли лунали сигнали тривоги, це був привід вигадати вірші.

І ревли артисти, і кров'ю плювалися, і вили як на скотобійні бики.

А в залі пролунали крики захоплення, і шхуну кидало вгору, вниз,

Оце так, ось це класне шоу, чудова сцена, будь ласка «біс».

А тепер, а тепер Верещегін йде з баркасу.

Нехай пливе, хай пливе, хай пливе собі без гальм.

Нехай хто хоче на святі цьому співає веселі пісні,

Верещагін йде з баркасу, і не варто про це шкодувати.

Наполовину матроси, трохи індіанці, трохи ковбої,

І шхуна мчить у відкрите море, відчайдушно б'ються шалені серця.

І хоч земля не видна, на борту ще є запаси вина,

І з цієї причини команда гуляє, і буде святкувати ніч…

Ніч до кінця.

Верещагін йде з баркасу,

Нехай пливе, хай пливе, хай пливе собі без гальм.

Нехай хто хоче на святі цьому співає щасливі пісні,

Верещагін йде з баркасу, і не треба про це шкодувати.