Мы были молоды и полны сил, 1 - Фёдор Чистяков

Мы были молоды и полны сил, и жизнь била ключом.

Всё было нипочём, но думать не хотелось ни о чём.

Но лишь вперёд к новым победам, так легки на подъём.

Музыка звучала, и нам казалось, что мы никогда не умрём.

Но время шло и годы летели, и кружилась судьба.

И чем дальше, тем было яснее, что дорога ведёт в никуда.

Но музыка всё играет, но уже не чарует меня.

И без сожаления я покидаю те песни, что сводят с ума.

Осень красным и жёлтым закружит свой огненный вальс.

Зима засыпает снегом и морозом заморозит нас.

Весной потекут воды, может, следующей весной закончатся невзгоды,

А, может, этим летом станет иначе всё.

А теперь по душе любая погода, и я привык ко всему.

До боли знакомы мне времена года, что удивляться тому.

Все они хороши и для всего своё время и для всего своё час,

Осень, лето, зима и весна, и так — всего семьдесят раз.

Осень красным и желтым закружит свой огненный вальс.

Зима засыпает снегом и морозом заморозит нас.

Весной потекут воды, может следующей весной закончатся невзгоды,

А может этим летом станет иначе всё.

Мы были молоды и полны сил, и жизнь била ключом.

Всё было нипочём, но думать не хотелось ни о чём.

Но лишь вперёд к новым победам, так легки на подъём.

Музыка звучала, и нам казалось, что мы никогда не умрём.

Ми були молоді і повні сил, і життя било ключем.

Все було ніщо, але думати не хотілося ні про що.

Але тільки вперед до нових перемог, так легкі на підйом.

Музика звучала, і нам здавалося, що ми ніколи не помремо.

Але час йшов і роки летіли, і паморочилася доля.

І чим далі, тим було ясніше, що дорога веде в нікуди.

Але музика все грає, але вже не чарує мене.

І без жалю я залишаю ті пісні, що зводять з розуму.

Осінь червоним і жовтим закрутить свій вогненний вальс.

Зима засипає снігом і морозом заморозить нас.

Весною потечуть води, може, наступної весни закінчаться негаразди,

А, може, цього літа стане інакше все.

А тепер по душі будь-яка погода, і я звик до всього.

До болю знайомі мені пори року, що дивуватися тому.

Всі вони хороші і для всього свій час і для всього свій час,

Осінь, літо, зима і весна, і так всього сімдесят разів.

Осінь червоним і жовтим закрутить свій вогненний вальс.

Зима засипає снігом і морозом заморозить нас.

Весною потечуть води, може наступної весни закінчаться негаразди,

А може цього літа стане інакше все.

Ми були молоді і повні сил, і життя било ключем.

Все було ніщо, але думати не хотілося ні про що.

Але тільки вперед до нових перемог, так легкі на підйом.

Музика звучала, і нам здавалося, що ми ніколи не помремо.