Прости, дорогая - Фёдор Чистяков

Все такое синее за моим окном

Все покрылось инеем, словно серебром

Руки тянутся к перу

Написать письмо

Я так давно хотел сказать,

Но не нашел лишь слов

Ты просто меня, дорогая, прости,

Просто свои я запутал пути

Наплел клубков, не расплести — прости

Моей голове не так мало лет,

Как в ней отделить, что явь, а что нет

Кончилось лето, на дворе осень, скоро выпадет снег

Сколько пройдено путей и пролито слез

Голый я в полях лежал, птицы ели мозг

Сердце в хлам разбитое я хотел собрать

Руки все изрезал в кровь — приходи спасать

Прости, дорогая, годы прошли

Ветер задул и мы с ума все сошли

Он выдул весь мозг и разметал по краям земли

Я был здесь и там, на луне и в аду

Очнулся на кухне я вполном бреду,

Без денег в кармане, с сердцем в стакане — куда я пойду?

У реки два берега и один поток

Для одной гармонии здесь слишком много строк

Берега не сходятся даже у реки,

А мы вообще два валенка у одной ноги

Утром встречу я рассвет встану по часам

Кости мертвые отдам я соседским псам

Пищу пусть свою грызут, мне не съесть такой,

А в сердце возвращаются радость и покой

Прости, дорогая, всю эту боль

Сколько еще мне играть эту роль?

Я явно не тот, кого ты ждала,

Прости, что живой

Прости, дорогая, весь этот бред,

Я думал, как лучше, но вышло что вышло

И кончилось лето, а на дворе осень, скоро выключат свет

Моей голове не так мало лет, наплел клубков — не расплести

Прости, шлет привет через интернет твой дед

(с)Дядя Фёдор

Все таке синє за моїм вікном

Все вкрилося інеєм, ніби сріблом

Руки тягнуться до перу

Написати лист

Я так давно хотів сказати,

Але не знайшов лише слів

Ти просто мене, дорога, пробач,

Просто свої я заплутав шляхи

Наплів клубків, не розплести — пробач

Моїй голові не так мало років,

Як у ній відокремити, що дійсність, а що ні

Скінчилося літо, на дворі осінь, скоро випаде сніг

Скільки пройдено шляхів і пролито сліз

Голий я в полях лежав, птахи їли мозок

Серце в хлам розбите я хотів зібрати

Руки все порізав у кров, приходь рятувати

Пробач, люба, роки минули

Вітер задув і ми з розуму всі зійшли

Він видув увесь мозок і розмітав по краях землі

Я був тут і там, на місяці і в пеклу

Прокинувся на кухні я цілком,

Без грошей у кишені, із серцем у склянці — куди я піду?

Біля річки два береги і один потік

Для однієї гармонії тут дуже багато рядків

Береги не сходяться навіть біля річки,

А ми взагалі два валенки у однієї ноги

Вранці зустріч я світанку стану по годинах

Кістки мертві віддам я сусідським псам

Їжу нехай свою гризуть, мені не з'їсти такий,

А в серці повертаються радість і спокій

Пробач, люба, весь цей біль

Скільки ще грати цю роль?

Я явно не той, кого ти чекала,

Вибач, що живий

Пробач, люба, все це марення,

Я думав, як краще, але вийшло що вийшло

І кінчилося літо, а на дворі осінь, скоро вимикають світло

Моїй голові не так мало років, наплів клубків — не розплести

Вибач, шле привіт через інтернет твій дід

(С)Дядя Федір