Улица Ленина - Фёдор Чистяков

Ты спросишь меня, почему иногда я молчу?

Почему не смеюсь и не улыбаюсь?

Просто серьезную вещь я поведать хочу —

Историю жизни своей рассказать собираюсь.

Как меня мама зачала на улице Ленина,

Как меня там зарубало время от времени.

И как приобрел я синдром улицы Ленина,

И как до сих пор зарубает время от времени.

Не в ногу со всеми шагать там было не принято,

Иметь свое мнение это почти преступление,

С проклятьями в сердце песню хвалы петь в намордниках

И вместе будущность весело строить счастливую.

Вот так я и жил на улице Ленина

И горькую с горя глушил время от времени!

Вот так я и жил на улице Ленина

И горькую с горя глушил время от времени!

Съехал оттуда давно, с переменою адреса,

Чтоб все забыть словно сон и начать жизнь по-новому,

Рабство духовное сбросить и жить с новой радостью,

И обрести свободу свою и достоинство.

Время течет как река и уносится в прошлое

Живу я в свободной стране — все цивилизовано,

Но то ли чего-то не понял, а то ли мерещится.

Как будто бы все тоже самое, только по-новому…

Снова как будто стою на улице Ленина

и у меня дежа вю время от времени.

Снова как будто стою на улице Ленина

и у меня дежа вю время от времени!

Вот — думаю я, куда же попали мы?

Как хорошо, что хотя б не на улицу Сталина.

И вот я снова пою на улице Ленина

Про то, как меня зарубает время от времени…

Ти спитаєш мене, чому іноді я мовчу?

Чому не сміюсь і не посміхаюся?

Просто серйозну річ я повісти хочу —

Історію життя свого розповісти збираюся.

Як мене мама зачала на вулиці Леніна,

Як мене там зарубав час від часу.

І як придбав я синдром вулиці Леніна,

І як досі зарубує час від часу.

Не в ногу з усіма крокувати там було не прийнято,

Мати свою думку це майже злочин,

З прокльонами в серці пісню хвали співати в намордниках

І разом майбутнє весело будувати щасливе.

Ось так я і жив на вулиці Леніна

І гірку з горя глушив час від часу!

Ось так я і жив на вулиці Леніна

І гірку з горя глушив час від часу!

З'їхав звідти давно, зі зміною адреси,

Щоб усе забути немов сон і почати життя по-новому,

Рабство духовне скинути і жити з новою радістю,

І набути свободи своєї і гідності.

Час тече як річка і відноситься в минуле

Живу я в вільній країні — все цивілізовано,

Але чи щось чогось не зрозумів, а чи мерехтить.

Начебто все теж саме, тільки по-новому…

Знову ніби стою на вулиці Леніна

і у мені дежа вю час від часу.

Знову ніби стою на вулиці Леніна

і у мене дежа вю час від часу!

Ось — думаю я, куди потрапили ми?

Як добре, що хоча б не на вулицю Сталіна.

І ось я знову співаю на вулиці Леніна

Про те, як мене зарубує час від часу…