Баллада о принце Длиннохвосте - Фёдор Чистяков

Жил славный рыцарь Длиннохвост, мышиным принцем был он.

По городам, то здесь, то там, во тьме бродить любил он.

Он грыз сараи и дома, и не было подвала

Ни одного по всей стране, где не дал бы он бала.

Он был красавец хоть куда, глаза его сверкали.

А зубы были так остры, что брёвна протыкали.

Он сто возлюбленных имел, и жёсткие усищи.

И в схватке с множеством врагов один он стоил тыщи.

Под тихий шепот ярких звёзд он танцевал на крыше.

Как ты прекрасен, Длиннохвост, кругом пищали мыши.

По фортепиано он скакал, на нём играя ловко.

Бочонки с брагой прогрызал и затоплял кладовки.

Когда же в полночь он за стол садился для порядка,

Двенадцать мышь-девиц для принца пели сладко.

Его прислужников отряд всегда ходил в азарте,

Все кладовые знали их, от Пиплса до Крамарти.

Была весёлой жизнь его, да вот недолго жил он.

Он повстречал онажды крыс, и с ними в бой вступил он.

Он смело бил и рвал врагов в пять раз его крупнее,

Но всё ж ему в конце концов переломили шею.

В меха закутали его, зажгли над телом свечи,

И старый дядюшка сказал над ним такие речи:

Рыдай, мышиный наш народ, о Длиннохвосте смелом,

Он пал в борьбе, трубить трубе над сим геройским телом.

Умел он жизнью дорожить, и был всегда мужчиной,

Погиб герой, но будет жить он в памяти мышиной.

Жив славний лицар Довгохвіст, мишачим принцом був він.

По містах, то тут, там, у темряві бродити любив він.

Він гриз сараї і вдома, і не було підвалу

Ні одного по всій країні, де не дав би вона.

Він був красень хоч куди, очі його сяяли.

А зуби були такі гострі, що колоди протикали.

Він сто коханих мав,і жорстокі вусищі.

І в сутичці з безліччю ворогів один він коштував тисячі.

Під тихий шепіт яскравих зірок він танцював на даху.

Як ти, Прекрасний, Довгохвіст, кругом пищали миші.

По фортепіано він скакав, на ньому граючи вправно.

Барила з брагою прогризав і затоплював комори.

Коли ж у північ він за стол сідав для порядку,

Дванадцять мишей-дівчинок для принца співали солодко.

Його прислужників загін завжди ходив в азарті,

Всі комори знали їх, від Піплса до Крамарті.

Було веселим життя його, але ось недовго жив він.

Він зустрів у неї щурів, і з ними в бій вступив він.

Він сміливо бив і рвав ворогів у п'ять разів його крупніше,

Але все йому в кінці кінців переломили шию.

У хутра закутали його, запалили над тілом свічки,

І старий дядечко сказав над ним такі промови:

Ридай, мишачий наш народ, про Довгохвіст сміливим,

Він пав у боротьбі, трубити трубі над цим геройським тілом.

Вмів він життям дорожити, і був завжди чоловіком,

Загинув герой, але житиме він у пам'яті мишею.